НВ

Скористайтеся цим. Як зменшити шкоду від стресу

Нас вбиває не стрес, а наше ставлення до нього

Наталія Кадя
Партнер юридичної компанії Danevych. Law, експертка з нейроменеджменту, коуч з розвитку лідерства

Чи не найпопулярніше слово останніх кількох місяців — «стрес».

Безліч статей, відео, вебінарів присвячено тому, як подолати стрес, як боротись зі стресом, як його позбавитися. Будь-яке згадування про стрес асоціюється з негативом, загрозою, небезпекою.

Я, зізнаюсь, також на своїх вебінарах даю інструменти й методи роботи зі стресом. Не боротьби — роботи! Завдячуючи сучасним досягненням нейронауки, я знаю, що не все в понятті «стрес» виглядає так однобоко, негативно й небезпечно.

Розберемося?

Дослідження проводили в США протягом 8 років. У ньому брали участь близько тридцяти тисяч жителів країни. Ось два запитання, які ставили учасникам досліджень:

— Скільки стресу вам довелося пережити в цьому році?

— Чи вірите ви в те, що стрес приносить шкоду вашому здоров’ю?

Далі перевіряли звіти щодо смертності серед учасників дослідження.

Результати: у людей, які декларували, що пережили багато стресу протягом останнього року, ризик смерті виріс на 43%. При цьому такий показник було зафіксовано серед учасників, які давали позитивну відповідь і на запитання № 2. Серед учасників, які не вірили, що стрес небезпечний для їхнього здоров’я, було зафіксовано всього кілька смертей. Дослідники говорять про те, що за 8 років було зареєстровано близько 180 тис. смертей (більше 20 тис. за рік). Більшість з цих людей померла не через стрес, а через те, що вірила у його небезпеку для здоров’я.

Результатами цього експерименту має бути усвідомлення, що, змінивши ставлення до стресу, можна змінити стан фізичного здоров’я.

Згадайте ситуацію, у якій ви відчували високий рівень стресу — важливий виступ, визначальна для вашої кар'єри презентація, здача важливого тесту. Ми хвилювались і відчували схожі реакції тіла на стрес: пришвидшене серцебиття й дихання, холодний липкий піт у декого. І ми інтерпретували таке відчуття як страх або нездатність упоратись. Наші фізичні відчуття ще більше підсилювали власний страх. Ми помічали вологі долоні й червоні плями в області шиї та починали ще більше хвилюватися.

Читайте також:

https://images.weserv.nl/?q=85&w=115&url=https://nv.ua/system/opinion_authors/avatars/000/009/792/original/712b37a13818862d89ddeef8ba428ed4.png?stamp=1

Олена Любченко
Знову інше життя. Як вийти з карантину без стресу

Уявімо ту саму ситуацію тепер, коли ми знаємо, що нашим результатам шкодить не сам стрес, а наше ставлення до нього. Тепер, певно, ми могли б ті самі ознаки — пришвидшений пульс, прискорене серцебиття, навіть вологі долоні — сприймати як результат того, що різко збільшився рівень енергії і посилилась концентрація для того, щоб ми успішно впорались з випробовуваннями.

Відчуваєте? Справді?

Навіть оцей перший крок — переусвідомлення ролі стресу — ніби дає додаткову силу й енергію для дії.

Природною реакцією на проживання стресу є також звуження судин. І коли у відповідь на наше негативне сприйняття стресу судини й правда звужуються, це дійсно може спровокувати навіть серцевий напад. Тому ми знаємо, що хронічний стрес провокує захворювання серцево-судинної системи. Отже, усі справедливо говорять про небезпеку хронічного стресу.

Результати дослідження доводять також, що коли учасники сприймають стрес як щось позитивне (у сам момент стресових ситуацій), кровоносні судини знаходяться в нормальному стані.

Ще раз — наше ставлення до стресу визначає те, як реагуватиме на нього організм.

Ланцюжок такий: ми щось відчуваємо, тіло відтворює нашу реакцію через фізичні відчуття, фізичні відчуття дають сигнал мозку про те, що саме відчуваємо й що ці відчуття означають для нас. Відчуття (як ми оцінюємо стрес) провокують ті чи інші думки, думки впливають на стан, стан провокує дію.

Читайте також:

https://images.weserv.nl/?q=85&w=115&url=https://nv.ua/system/opinion_authors/avatars/000/009/580/original/893f1d96d89ad27cccbf2ec0b8071a95.png?stamp=1

Наталія Кадя
Не тримайте в собі. Як знизити стрес

Замість висновків: нехай наші з вами серця й надалі калатають від очікувань, передчуттів, хвилювань. Я лише дуже прошу, щоб від сьогодні ви кожного разу в такі хвилини відчували, що ви впораєтесь, ваше тіло допоможе вам виконати будь-яке завдання.

У мене є я, у кожного із вас є ви. Вірмо, будь ласка, покладаймося на свою силу. Ми впораємося. Обіцяю.

Текст публікується з дозволу авторки

Оригінал

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ

Більше блогів тут