Губні гармоніки і "механізовані аграрії": огляд нового альбому гурту "Пирятин" "Тантра"

Губні гармошки і життя українських аграріїв, вістли і естетика панельного району, аппалачі-блюз, український фольк і індуїстська тематика. Другий альбом гурту "Пирятин" "Тантра" уже прогримів в українському музичному середовищі, ледь з`явившись в мережі.

Оглядач PRM.UA послухав альбом і готовий розповісти про особливості агросаксонського звучання української кантрі-сцени.

Кантрі-сцена — нетривіальне явище світу української музичної галузі. Фактично, вона тримається трьома гуртами й один виконавцем: Sasha Boole - кантрімен з Чернівців, дарк-кантрі гурт Zwyntar, альт-фолк-кантрі тріо Ukiez та павер-кантрі гурт "Пирятин".

Особливість "Пирятина" полягає в тому, що команда не накладає текст на уставлені кантрі форми, а по факту, створює нові, значно важчі, ніж в кантрі в класичному його розумінні. У звучанні гурту присутня потужна духова секція Івана Семесюка (губні гармонійки, флейти, вістли, сопілки), яку врівноважують гітарні (Богдан Буткевич) та бас-гітарні (Артем Малюга) перебори та крепка ударна секція (Андрій "Біт" Литвинок). Жорсткість цього звучання пом'якшується жіночим бек-вокалом Наді Каламєєць.

Обложка альбому "Тантра". Автор - Іван Семесюк

В інтерв'ю PRM.UA фронтмен гурту Іван Семесюк схарактеризувати проєкт "Пирятин" наступним чином: "Це панк-дух. Це не панк за формою, але це панк і, до якоїсь певної міри, протест проти широкого кола явищ. І це войовнича історія достатньо. "Пирятин" – це все-таки двіж, це бухло, це бійки. У нас концерти такі бували, що просто людей виносили "відп@зджених". Це "слем", це "пого".

Читайте також: Українець в ментальному сенсі - це глибинний європеєць: митець Іван Семесюк про національну ідею та культурні сенси нашої держави

Якщо судити з останнього масштабного концерту гурту в докарантинному Києві — саме так воно і є. Павер-кантрі, яке фактично, винайшли в українській музиці команда "Пирятина" - це такий міцний бленд з аппалачі-блюза, рок-н-ролла, айріш-фолька, класичного південного кантрі та української етніки. Це саме те, що потрібно для нового українського звучання, яке почало себе переосмислювати з початком війни з Росією.

У новому альбомі "Тантра" - чортова дюжина треків. Автором усіх текстів став Іван Семесюк, який рік тому презентував збірку ліричної поезії "Серце апачі". Тексти пісень рясніють регіональними "мемами", "пасхалками" до суто українських сенсів. Іронічний стьоб над українською провінцією переплітається з тонкою лірикою про особисте та головне. При чому Семесюк не лише артикулює уже відомі меми, але й займається створенням нових, як от "механізовані аграрії" чи "картопляні пролетарії". Взагалі тематика української містечковості є постійним джерелом натхнення Семесюка, зокрема варто глянути його і Буткевича новинно-алкогольний блог "ЇБ ТБ".

Брутальна лайка присутня в обох альбомах гурту, однак в "Тантрі" її значно менше. Однак альбом все ж досі (18+).

Послухати новий альбом, до речі, можна на більшості музичних платформ: Souncloud, YouTube, Google Play, Apple Music, Deezer

"Тантра" - це по-справжньому український кантрі-альбом, хоча б тому, що він просто "напічканий" наративами, які не можливо зрозуміти без життя в українському контексті. Проте, якщо кантрі — це зазвичай така "проста" музика, то "пирятинське" кантрі — це величезна кількість посилань до культурних та історичних явищ.

"Трясця, після кожної пісні треба гуглить "цикути" та "юдолі", просвітницький проект", - прокоментував в YouTube один зі слухачів гурту.

Наддніпрянське хіллбіллі

Майже всі пісні гурту не обходяться без крепких харпер-партій Семесюка, що величезна рідкість для української мелодики, де губна гармонійка досі асоціюється з вермахтівським фельдфебелем і "Ach, du lieber Augustin". Відчувається, що "Брати Гадюкіни" надихали гурт, однак звучання "Гадів" значно м'якше, ніж у "Пирятина". Зокрема, певний вплив чується в піснях "СМТ", "Тараща", "Аватар".

До речі, трек "Тараща" - це така серйозна заявка на появу в культурному полі Центральної України, яка вже втомилась від розмежування країни за принципом "Захід-Схід".

Взагалі команда постійно намагається вклинювати у своїй творчості такі от нетривіальні топоніми, таким чином, створюючи певний культурний ореол райцентрів. В дебютному альбомі "Атентат" - це був Яготин, куди "несе історії плин". В "Тантрі" - стала Тараща, в компанії Жашкова (який уже відомий українцям завдяки скетч-шоу "Файна Юкрайна") та колишньої гетьманської столиці Чигирина. Та що говорити — сама назва гурту — це райцентр Полтавської області, відомий, насамперед, своєю сирною продукцією. Мені, як типовому "центряку", звісно трохи образливо, що гурт оминув розкішну "криницю агросаксонської мудрости" - місто Тетіїв. Але сподіваюсь, що в наступних альбомах трек про Тетіївщину відбудеться.

Трек "СМТ" - це суцільний набір українських мемів та "пасхалок". Починаючи з самого поняття "СМТ" - селище міського типу, яке буде не зрозумілим західного слухачу, але дуже зрозуміле по обидва береги Дніпра. І завершуючи "маршруткою, що нікуди не їде", в яку щоранку залазять жителів спальних районів.

Весела і запальна пісня "Цицьки", яка розповідає про "Дмитра з метра", який "пиво пив і в кіно ходив", аж поки не полюбив "цицьки" цілком співзвучна з американською мелодикою, і якщо Дмитро стане Jack, а "Цицьки" перетворяться в "Tits", то ніхто й не скаже, що написано це в хаті Семесюка на Нижніх Садах, а не десь на Арканзащині.

Що може об`єднати американського раднека та наддніпряського бурякопотиличника? Правильно - культ "сивухи" або ж "муншайну". Тематику провінційного алкоголізму "Пирятин" висміював ще в "Атентату", зокрема в "Гівно у голові", "Самона@бнувся" та "Сороковнік". Пісня "Аватар" - є вершиною іронії над алкоголізмом в українській провінції.

Лідер "Пирятину" Іван Семесюк з пустотою в серці дивитися на безвусі обличчя

Відходячи від агрокультурних мотивів, "Пирятин" створює урбан-триллер "Народився на районі". Така собі пісня-некролог про місцевого "ягуара бетонних джунглів" з метафізичної Оболоні, який виріс прожив і вмер на фоні безликих панельних "хрущовок", "гостінок" і "малосімейок". Ця пісня - контркультурна українська відповідь російському "пацанському" репу, який краще будь-якого коронавірусу, тримається у нашому просторі.

А веселе, рок-н-рольне кантрі "Вуса" - найкраща пропаганда цього чоловічого атрибута. До слова, поки писався альбом, Іван Семесюк носив розкішні вуса, ніби в кайзерівського пожежного. Бек-вокалістка Наді Каламєєць задає "Вусам" якогось абсолютно відьомського розбишацтва. Врешті-решт, хто як не жінка, краще знає, які вуса "позитивні", а які "як в мудака".

Неймовірне фанкове звучання "Пи@дюків", яка схожа на легендарне "квінівське" Another One Bites the Dust. І навіть попри не дуже оптимістичний сюжет пісні, під неї хочеться ритмічно рухатись навіть такому носорогові, як я.

Нова сторона "Пирятину"

Різким контрастом грізному "павер-кантрі" в альбомі звучить лірика: "Привид", "Тантра" "Човник" та "Помаленьку". Попередній альбом "Атентат" був позбавлений такого ліричного складу. Кожен трек вартий окремих кількох речень.

"Привид" - став свого роду "трейлером" до альбому. Меланхолійне інді-кантрі (???), що чіпляється за душу кігтями тексту та мелодики. Своєю чергою "Човник" - це унікальний поєднання кельтського звучання айріш-фольк та української етніки.

"Тантра" - стала в цій історії ключовим треком. Тантра — це східна практика проміжкових стані між життям смертю та переродженням, або як говорить бек-вокалістка Надя Каламєєць - "коли люди хитро @буться". В "Пирятина" - це шестихвилинний епос, де східна духовна практика перетинається зі свідомістю українського "центряка". І все це в хитросплетінні з подвійним соло харпу та сопілки. "Тантра" - це історія про межовий стан, і розуміння, що по цій межі ще йти і йти, спльовуючи мошку, що потрапляє в рот.

Просто лого гурту, щоб розбавити текст. Автор - Іван Семесюк

Ідейно схожим є трек "Помаленьку". Історія про те, коли хочеться, але не можеться говорити про приватне, знайома думаю багатьом. Ця пісня — це таке "брутальне мімімі". Історія про те, що чоловіки теж плачуть, але цього ніхто не бачить і про це ніхто не знає.

Читайте також: Гурт "Пирятин" презентував відеокліп на пісню "Родіна"

Трек "Родіна" стоїть таким собі "особняком" в альбомі. Тема нашої війни з Росією дуже важлива для учасників гурту. В першому альбомі "Атентат", вона прогриміла треком "Арта", який став неофіційним гімном українських ракетних військ та артилерії. Але якщо "Арта" - це треш, угар і бравура, то "Родіна" - це спокій, холод і плавний натиск на снайперських курок. Семесюк деконструює радянську міфологему "З чєго начінаєцця Родіна" і пояснює чим "родіна кінчається", а де починається Батьківщина.

Замість висновку

Іван Семесюк створив "Пирятин" в 37 років, якось за пізно, щоб створити "гаражну банду, що порве талант-шоу". Захоплення аппалачі-блюзом, айріш-фольком та європейським бароковим мелосом, а також (за його ж словами) вичерпання в художній діяльності, створило новий горизонт творчості, цього разу музичної. Гурт пережив кілька пертурбацій: майже повністю оновив склад, "відпочкував" камерний проєкт Ukiez, створив альбом "Атентат", переоцінив звучання — і народив "Тантру".

Творчість "Пирятина" - це окремий всесвіт з досить знайомими, опуклими персонажами, які трапляються в житті, але зустріч з ними не завжди приємна. Однак це всесвіт нашої з вами, хоч і трохи гіперболізованої, але реальності.

При цьому весь цей "побутовий" всесвіт накладається на переосмислений західний мелос, що створює унікальне явище в українській музичній культурі.

Спеціально для Прямого Ігор Кромф.