1210 і складності оподаткування

Чи такий поганий закон для чесного бізнесмена, який платить податки, не використовуючи інструменти ухилення від оподаткування?

Колеги практикуючі юристи знають наскільки глибока специфіка податкового права. Складність і багатогранність предмета правового регулювання тягне за собою складність юридичних текстів і правових конструкцій, спрямованих на регулювання відносин у різних, часом абсолютно не пов’язаних між собою сферах.

При цьому, податкове право ускладнюється. Постійно і невідворотно. Ускладнюється внаслідок постійного ускладнення соціальних відносин, їх структурування.

Ризикуючи опинитися не в тренді зазначу, що складність оподаткування, як це не парадоксально, забезпечує його справедливість. Адже у нас немає іншого шляху до справедливості податку, ніж робота з деталями механізму оподаткування. Ми скільки завгодно можемо розповідати казки про простоту ідеальної податкової системи в 9 податків, але всі вони розбиваються вщент об очевидність несправедливості подушної податі кінця ХVI століття в порівнянні з податком на доходи фізичних осіб початку ХХ. При всій явній простоті адміністрування першої в порівнянні з другим. Ще один антистереотип полягає в тому, що наше податкове право, як би кому не здавалося, простіше за його зарубіжні аналоги розвинених країн.

Тому податкове право — тема не зручна для обговорення в соціальних мережах, де немає місця для лонгрідів і складнопідрядних речень. Це якщо звичайно ми дійсно обговорюємо податкове право, а не лаємо податки в перерві між урядом і дощем на вулиці.

Саме так, глибоко, повно і складнопідрядними реченнями треба обговорювати Закон 466-IX. Просто тому, що по-іншому це робити марно. Глибокий аналіз документа підкреслює марність його оцінок у форматі погано-добре для бізнесу, платників податків, держави і суспільства. Адже його норми не погані або хороші. Його норми правильні.

Залишимо за дужками ті норми, які в більшості своїй схвально сприйняті бізнесом. Закріплення в податковій рішення мотивувальної частини, відповідальність держави перед платником податків, пеня з держави на користь платника, розширення можливостей електронного кабінету, процедура взаємного узгодження, вина, як обов’язкова частина складу злочину — значно зміцнюють становище платника податків у взаємовідносинах з податковою. Прискорена амортизація, виробничий метод, збільшення вартості основних — хороший податковий стимул для реінвестування. Тут суперечок немає, або майже немає.

Візьмемо те, що викликає найбільше дискусій.

Чи добре те, що закон розширює поняття конструктивних дивідендів, відносячи до них і обкладаючи податком виведення нерозподіленого прибутку підприємства (п. 14.1.49 ПК)? Для тих бізнесменів, хто планував таким чином ухилитися від оподаткування ймовірно це погано. А для тих, хто не користувався цим інструментом, працюючи чесно і не маючи такої «конкурентної переваги»?

Читайте також:

Костянтин Соляр
Підписаний законопроект 1210 і нові правила КІК: кінець офшорів українців?

Чи поганий інститут ділової мети (п. 14.1.231, ст. 103 НК), що дозволяє податкову перекваліфікацію операцій з нерезидентом, головною або єдиною метою яких є несплата податків? Для тих компаній, які не працюють з нерезидентами — хороший. Він не дає не конкурентної переваги їхнім колегам, що працюють з нерезидентами. А для останніх, тих з них, хто раніше не платив податок на прибуток у країні, виводячи прибуток з країни, ймовірно, не дуже. Але ж погодьтеся, здійснювати операції з ухилення від оподаткування в країні, яка воює не просто незаконно, це незаконно до непристойності.

З іншого боку, дійсно, податкова в цьому випадку отримує можливість розширеної дискреції у правозастосуванні, що при сьогоднішньому стані ДПС, погодимося, може призвести до зловживань з її боку. Однак, при неправильній податковій політиці, при злому намірі з боку керівництва, зловжити, завдавши платнику податків шкоди можна навіть правом на отримання інформації або обов’язком прийняти декларацію, що вже траплялося в нашій новітній фінансової історії. І так, звичайно, ми демократія, що формується, і принцип верховенства права для нас радше мета, ніж даність. Але саме тому відмова від сучасних інститутів і правових механізмів, які є основою законності будь-якого цивілізованого суспільства, — хибний шлях. Адже боротися зі свавіллям чиновника треба зміною політики або самого цього чиновника, а не спробою утримати правову систему в минулому, де саме це свавілля було набагато сильнішим.

Звичайно простіше взагалі не обкладати фактичну діяльність нерезидентів в Україні без їх реєстрації, ніби не помічаючи її, залишаючи бюджет без грошей і надаючи нерезидентам необгрунтовані переваги перед резидентами, але зате не створюючи передумов для безпідставних перевірок податкової. Однак, можливо більш правильним був би шлях надання податковій відповідних повноважень (78.1.21 ПК) і спільне формування правозастосовчої практики?

Хіба контрольовані іноземні компанії (Ст.39−2 НК), що належать українським резидентам та отримують дохід від пасивних (підкреслюю від пасивних операцій) не повинні розподіляти прибуток, а їх власники платити з нього податок в розмірі 9%. Поясніть чому працівнику, який сплачує зі своєї зарплати податок у розмірі 18%. Плюс 1,5% військового збору.

А заразом поясніть чому драконівською є норма про оподаткування продажу українських активів, структурованих за кордоном (141.4.2 ПК). Так Так. Йдеться якраз про продаж заводу за $300 млн без сплати жодної гривні до бюджету країни, що воює. Поясніть робочому чому норма НК, яка зобов’язує його, продаючи квартиру, платити податок до бюджету обгрунтована і правильна, а норма, що змушує бізнесмена зробити те ж саме при продажу заводу, який в тисячі разів перевищує вартість тієї самої квартири — драконівський. Можливо, тому, що перший не може виїхати з країни, а останній може. Але ми ж бачимо, що це не так і звалити з країни, де немає справедливості та єдиного закону для всіх можуть і прагнуть насамперед ті, кого закон не захищає.

Читайте також:

Сергій Шельпук
Погані новини, друзі-стартапери

Звичайно, всі перераховані вище новації погані, якщо розглядати їх як додаткове обтяження фінансової служби платника податків, обмеженої в такому разі деякими, скажімо м’яко, можливостями податкового планування. Однак, чи такі вони погані для чесного бізнесмена, який сплачує податки, не використовуючи інструменти ухилення від оподаткування. І чи такі погані для суспільства і держави, що так довго, відчайдушно і безуспішно намагаються втілити в життя принцип справедливості оподаткування?