Несправедлива компенсація

Скільки має заплатити держава за землю, що вилучається в суспільних цілях?

Однією з виправданих причин експропріації приватної власності є суспільні інтереси. Якою ж має бути справедлива компенсація за вилучене майно? Думки держави та Європейського суду з прав людини в цьому питанні часто не збігаються.

Розв’язка на околиці

У 2007 році Рада міністрів Болгарії прийняла рішення вилучити ряд земельних ділянок на околиці Софії для будівництва розв’язки на швидкісній автомагістралі Софія — Варна. Чи то за випадковим збігом, чи то через незнання про проект, але на початку 2008-го місцева рада ухвалила рішення про реституцію сільськогосподарських земель неподалік будівництва. Ще через півроку Недялко Костов купив у спадкоємців 3 такі ділянки за 4000 болгарських левів (трохи більше ніж €2000) й отримав нотаріальні акти про право приватної власності.

Одна з них, площею майже 2 га, значилась як «болотиста місцевість» і була оцінена для цілей оподаткування в 671,50 левів. Дві інші, загальною площею 4643 м², частково складалися зі ставків, їх грошова оцінка становила 41,80 левів.

У серпні 2011 року міністр громадських робіт запропонував конфіскувати ще кілька ділянок, необхідних для будівництва, зокрема частину з тих, які придбав Н.Костов. Рада міністрів підтримала цю ідею, постановивши виплатити власникам компенсацію.

Загальна сума за всі 3 ділянки, визначена відповідно до положення про розрахунок вартості сільськогосподарських земель, дорівнювала 1748 левів, або в середньому близько 0,08 левів. Тобто вдвічі менше, ніж Н.Костов заплатив за них 4 роки тому.

Власник не погодився з такою сумою та подав до суду позов про перегляд рішення Ради міністрів. Вищий адміністративний суд присудив компенсацію в розмірі від 55 до 101 левів/м² землі, яку експропріювали 2007 року в районі, що належить тому ж селищу.

Була призначена експертиза, але експерт заявив, що не зміг визначити будь-яких зіставних ділянок, а тому, застосовуючи положення загальних правил, оцінив вартість експропрійованої землі в середньому по 0,22 левів/м². Оскарження цих висновків ні до чого не призвело, і ВАС затвердив суму компенсації для Н.Костова в розмірі 4779 левів.

Аналогічні претензії виникли ще у двох осіб. Але і їх було вирішено не на користь власників ділянок. Урешті-решт усі вони звернулися в Страсбург, аби з’ясувати, чи можна вважати такі суми справедливою ціною за вилучену власність.

Еквівалент ринкової ціни

У рішенні від 14.05.2020 у справі «Kostov and others v. Bulgaria» Суд нагадав, що в деяких випадках законні цілі в громадських інтересах, такі як економічні реформи або заходи, спрямовані на досягнення більшої соціальної справедливості, можуть виправдовувати присудження компенсації, яка не відображає ринкової вартості майна (див., наприклад, рішення у справі «Jahn and others v. Germany».

Разом з тим конституція Болгарії та закон 1996 року передбачають, що власники експропрійованого майна повинні отримувати «еквівалентну» компенсацію. Згідно з рішенням Конституційного суду, це означає «ринкову вартість, яку власник міг би отримати, якби майно було продано на вільному ринку». ЄСПЛ переконаний, що компенсація, необхідна відповідно до національного законодавства, у принципі відповідає тій, що вимагається згідно з його прецедентним правом.

Утім, Суд установив, що з наданих документів випливають очевидні істотні розбіжності між ринковою ціною на ділянки й фактично виплаченою компенсацією. Ці невідповідності в точності виправдовують побоювання, висловлені суддями, які не погодилися з рішенням КС, що розглядав поправки до закону про виплату компенсацій. Вони стверджували, що сума, розрахована відповідно до окремих положень закону 1996 року, як і в розглянутих випадках, буде «очевидно і значно нижчою», ніж справедлива ринкова вартість.

Крім того, влада вважала, що заявники отримали компенсацію, яка вимагається згідно зі ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а отже, Суд не повинен розглядати їхніх заяв. Однак ЄСПЛ не погодився з такими доводами, оскільки не було доказано, що грошова оцінка для цілей оподаткування відповідає справедливій ринковій вартості.

Нарешті, у Страсбурзі відзначили, що відносно низька ціна, за яку Н.Костов придбав ділянки у 2008 році, і низький дохід, який два інші заявники отримували від своєї землі, не передбачені як критерії для обчислення еквівалентної компенсації відповідно до національного законодавства.

Виходячи із цього, Суд дійшов висновку, що застосування правил, передбачених національним положенням, не забезпечило виплати компенсації, яка «була б розумно пов’язана з вартістю землі заявників, як того вимагає ст.1 Першого протоколу». Таким чином, експропріація накладає на заявників «непропорційний та надмірний тягар, порушуючи справедливий баланс між захистом майна та вимогами суспільного інтересу». Відповідно, мало місце порушення ст.1 Першого протоколу.

Прикметно, що вилучену в нього землю Н.Костов у заяві в Страсбург оцінив майже у €2,5 млн, тобто більш ніж в €1 млн за га. Однак Суд постановив, що наявних документів недостатньо, щоб установити розмір справедливої компенсації. Тому цим питанням ще належатиме зайнятися болгарським судам. Проте всім трьом заявникам як сатисфакцію за моральну шкоду присудили по €5000.

А для українських власників сільськогосподарських земель викладені в цьому рішенні факти дають орієнтир щодо реальної вартості їхніх ділянок за європейськими мірками. Як бачимо, вона мінімум у 100 разів вища, ніж нормативна грошова оцінка, на яку орієнтує Кабінет Міністрів, називаючи ціну в $2000—3000 за га. Водночас ринкова ціна сільгоспугідь значно вища, ніж болотистої місцевості.