Закон з поглядом у минуле

Банкрутство: що повинен знати директор, перш ніж звернутися до суду

Карантин боляче вдарив по економічній діяльності підприємств, адже борги накопичуються, а можливостей для отримання прибутку нема. Утім, адвокати попереджають, що краще вчасно ініціювати процедуру банкрутства, ніж потім відповідати власним майном.

Без майна ще й винні

За загальним правилом, закони не мають зворотної сили, але існують винятки. Зокрема, Кодекс з процедур банкрутства вже істотно змінив становище як власників підприємства, так і топ-менеджменту. Адже з 21.10.2019 було запроваджено нові правила відповідальності для керівників. Фактично змінами нівельовано положення, що ТОВ відповідає за власні борги виключно в межах наявного майна.

Про ключові аспекти, які необхідно знати директорам, з огляду на зміни та останню суддівську практику, розповідали на заході, організованому Асоціацією адвокатів України. Зважаючи на карантин і стагнацію економіки, юристи передрікають попит на банкрутство. Принаймні з боку директорів, адже саме на них покладається відповідальність щодо звернення до суду. Якщо ж цього не зроблять у строк, визначений законом, доведеться відповідати.

Знищення одного з постулатів діяльності ТОВ, на думку адвокатів, спостерігається в усьому світі. Проте найбільш активно — у державах із низьким рівнем демократії, величезною корупцією та поганим поверненням боргів. Тому, щоб з’явилися додаткові гарантії для кредиторів, Світовий банк змушує Україну всіма засобами забезпечувати стабільність господарського обороту.

Зважаючи на карантин та величезні збитки, які несуть суб’єкти господарювання, правники прогнозують збільшення випадків банкрутства. Зокрема, на думку адвоката Юлії Курило, неплатежі в одних галузях потягнуть за собою неплатежі в інших.

Водночас не треба думати, що притягнення до відповідальності за борги підприємства третіх осіб — виключно українська практика. Як зазначила експерт, такі явища загальновідомі у світі. Наприклад, у Великій Британії існує інститут проколювання корпоративної вуалі. Відбувається глобальна зміна тенденцій. Якщо раніше для притягнення до відповідальності власників і бенефіціарів був необхідний вирок, то тепер такої потреби нема.

Важливі розрахунки

Новели КзПБ зобов’язують директора звернутися до господарського суду та ініціювати банкрутство протягом місяця, якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов’язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами. Однією з найбільших проблем є визначення моменту, з якого починається відраховуватися цей строк.

На думку Ю.Курило, половина відповіді — у нормі кодексу. Адже загроза неплатоспроможності постає перед підприємством після виконання зобов’язань. Утім, чи варто прив’язуватися до певного фінансового або бухгалтерського строку?

На думку адвокатів та експертів з банкрутства, робити цього не варто. Загальноєвропейська практика нині йде шляхом збільшення відповідальності директорів підприємств. Керівництво компанією покладає обов’язки відстежувати співвідношення зобов’язань та активів компанії.

Проте всі рішення, як завжди, за судом. Зокрема, експерти наголошують, що існує величезна різниця між малим або середнім підприємством та великою корпорацією з тисячами працівників і мільярдними оборотами. Звісно, повнота інформації та час її отримання будуть суттєво відрізнятися.

Суди звертатимуть увагу на момент настання виконання зобов’язань і співвідношення активів з пасивами. Тож директорам украй необхідно проводити регулярний аудит роботи фірми. Можливо, ситуація стане настільки критичною, що необхідно буде проводити аудит навіть за власні кошти, намагаючись убезпечити приватне майно. Адже Верховний Суд активно впроваджує відповідальність третіх осіб у банкрутстві.

Коли засновники ігнорують

Найгірше доведеться добросовісним керівникам, які матимуть конфлікт із акціонерами. Адвокати передрікають настання ситуації, за якої засновники підприємства будуть ігнорувати звернення директора щодо необхідності ініціації банкрутства. У такому разі саме від останнього залежить його щасливе та необтяжене майбутнє.

Перш за все арбітражні керуючі пропонують робити постійний аналіз фінансово-господарської діяльності за методичними рекомендаціями. Вони хоч і застарілі, але формули, зазначені в них, дозволяють передбачувати банкрутство.

Другою не менш важливою складовою є документальна фіксація звернень до учасників товариства та скликання позачергових зборів. Від того, наскільки якісно будуть оформлені супровідні документи та аргументована позиція директора, залежить думка суду. Адвокат, арбітражний керуючий Діана Козловська зауважила, що звернення повинні перетворитися на систематичну дію.

З того моменту, як директор дістав згоду на звернення до суду, починається не менш важливий етап підготовки документів. Саме від якості поданих до суду паперів залежить доля провадження у справі про банкрутство. Доволі поширеним явищем є відмова в порушенні провадження у справі про банкрутство через недостатність доказів або ж відсутність підтверджень повноважень керівника.

Ініціація банкрутства покладає на боржника необхідність подання всього наявного масиву інформації, починаючи від аналізу майнових і немайнових активів та закінчуючи переліком зобов’язань. Арбітражні керуючі наголошують на тому, що місяць, наданий для звернення до господарського суду, необхідно провести максимально ефективно.

Проаналізувавши судову практику, адвокати підкреслили: важливо подати штатний розпис, статут підприємства, належним чином оформлені довіреності. Також істотною обставиною для забудовників є подання відомостей з Державного земельного кадастру та проведення інвентаризації.

Фунт не допоможе

Усе це насамперед захищає інтереси директора, адже тягар доказування відсутності винних дій щодо доведення до банкрутства лягає саме на топ-менеджмент підприємства. Тож, звертаючись до суду директор повинен мотивувати і те, що строк для такого звернення не був порушений, і те, що винних дій керівництва у банкрутстві нема.

«Фунт не допоможе», — зазначила Ю.Курило. В умовах неодноразової зміни директорів суд досліджуватиме, чиї саме управлінські рішення призвели до збитків. Тож ані звільнення, ані опосередковане керування бізнесом не нівелюватиме можливості солідарної та субсидіарної відповідальності.

Крім того, необхідно розуміти, що в кризових умовах кредитори намагатимуться активно розслідувати всі обставини настання неплатоспроможності. Користуючись відкритими джерелами, вони матимуть змогу довести нерозумність бізнес-процесів на підприємстві. Тож директору доведеться подавати до суду докази, які обґрунтовують прийняті ним рішення, мотивують належність управлінських рішень, і доводити, що ризик мав сенс.

Практика Верховного Суду йде шляхом ініціювання відповідальності третіх осіб. Тому адвокати передрікають притягнення до неї навіть тих, хто за формальними ознаками не здійснював управління підприємством. Не менш важливим є той факт, що тепер суд не потребує вироку для визнання вини акціонерів і директора. На думку служителів Феміди, це самостійний вид відповідальності.

Незважаючи на те що солідарна відповідальність є додатковою, а визначити її обсяг можливо тільки після підбиття ліквідаційного балансу, для власників це створює величезні ризики. Фактично в Україні створюються умови для того, щоб власники були нерозривно пов’язані з підприємством, не мали можливості для прийняття ризикованих рішень і шукали розумного адвоката, який супроводжуватиме підписання кожного документа.

У таких умовах кредиторам жити стане легше. А от бізнес страждатиме найбільше.