Митрополиту оголосили анафему

27 травня 1992 року в Харкові відбувся скликаний під тиском РПЦ Архієрейський собор. На ньому відсторонили митрополита Київського і всієї України Філарета з посади предстоятеля української церкви за те, що оголосив про її автокефалію.

На початок 1985 року в Україні діяли 4 тис. громад РПЦ. На хвилі горбачовської "перебудови" до кінця 1990 року загалом їх стало 5031, але з'явилось 1,5 тис. греко-католицьких громад. Відродження УГКЦ каталізувало православне середовище і на Західній Україні зародився рух за автокефалію Української православної церкви. Парафії почали виходити із РПЦ.

Розуміючи настрої віруючих і духовенства, тодішній патріарший екзарх України митрополит Філарет звернувся до патріарха Московського і всея Русі Алексія ІІ з пропозиціями утворити незалежну Українську православну церкву. Враховуючи політичні реалії, архієрейський собор РПЦ задовольнив прохання УПЦ. У Софійському соборі Києва патріарх Алексій II оприлюднив ухвалу Собору й вручив митрополиту Філарету відповідну патріаршу грамоту.

Прийняття 24 серпня 1991 року Верховною Радою України "Акту про проголошення незалежності України" дало канонічні підстави для унезалежнення УПЦ. Тому митрополит Філарет виступив одним з ініціаторів звернення Архієрейського та Помісного соборів УПЦ до Московського патріарха з проханням надати УПЦ повну канонічну самостійність - автокефалію. Філарету відмовили та змусили подати заяву про звільнення з київської кафедри.

На скликаній при поверненні до Києва пресконференції митрополит Філарет повідомив про участь в архієрейському соборі РПЦ, пояснив позицію УПЦ і звернувся за підтримкою до віруючих та керівництва країни. Невдовзі відбулася його зустріч з президентом України Леонідом Кравчуком, який висловив лише моральну підтримку позиції УПЦ.

Намагаючись зберегти УПЦ у складі РПЦ, митрополит Харківський і Богодухівський Никодим 27 травня терміново скликав Архієрейський собор. Його провели в Харкові на території Покровського монастиря за участі 16 з 18 вищих ієрархів УПЦ без відома і згоди її предстоятеля митрополита Філарета. Того ж дня новим предстоятелем УПЦ обрали українця за походженням митрополита Ростовського та Новочеркаського Володимира, який до ієрархії УПЦ не належав.

11 червня того ж року Архієрейський собор РПЦ позбавив митрополита Філарета сану і всіх прав, пов'язаних з перебуванням в клірі. 21 лютого 1997 року Архієрейський собор РПЦ відлучив його від церкви.

В Україні рішень Харківського собору УПЦ не визнала ані проукраїнська частина церкви, ані державна влада. На Всеукраїнському православному соборі 25-26 червня 1992 року УПЦ та УАПЦ об'єдналися в Українську православну церкву Київського патріархату (УПЦ КП).

За 26 років українська церква все ж отримала незалежність. 6 січня 2019 року патріарх Варфоломій І вручив томос про автокефалію Православної церкви України митрополиту Київському і всієї України Епіфанію. Натомість Російська церква в Україні є другорядною, хоча досі має більшу кількість храмів.

Предстоятель ПЦУ митрополит Епіфаній подякував п'ятому президенту України Петру Порошенку та всім причетним до отримання Україною томоса про автокефалію.
Епіфаній наголосив, що, коли Українську православну церкву було включено в Диптих як рівноправну автокефальну Церкву-сестру, здійснилася мрія багатьох поколінь та мільйонів віруючих українців.