ЗНО-2020: прохідний бал знову встановлюватимуть комісійним голосуванням?

У сучасній Україні відсутні як банківська політика сприяння розвитку економіки, так і освітня політика сприяння розвитку індивідуальної ініціативи по започаткуванню об’єктів малого, але сучасного, виробництва, яка потребує новоякісного навчання у закладах професійно-технічного та сервісного спрямування.

Одним із засобів вимивання кадрового потенціалу з продуктивно-матеріальної сфери є освітня політика полегшеного вступу до закладів вищої освіти, чому приклад низького вступного порогу «здав/не здав» останніх років є прямим свідченням.

Дивлячись на суєту довкола ЗНО-2020, спрямовану на його скасування, є більш ніж очікуваними такі засідання комісії по встановленню прохідного балу, на яких ще більше ніж раніше звучатимуть голоси про «потребу захисту дітей».

Тому прогнозую, що під час наступних засідань комісії УЦОЯО знову буде не більше двох членів з 16-ти, котрі пропонуватимуть піднятися помітно вище за поріг вгадування та може ще 2-3, котрі голосуватимуть за те, щоб хоча б не опускатися на саме його дно (діапазон сліпого вгадування).

Суспільство з одного боку, начебто розуміє негативну роль тіньових інтересів у збереженні псевдоосвіти на рівні університетів, а з іншого боку, лише закликає до очищення на словах.

Яким може бути альтернативний до комісійних засідань механізм?

Десь такий, яким послуговується, наприклад, французьке суспільство вже майже сто років поспіль. До речі, щось подібне було й у нас, за радянських часів, коли «двійка» (незадовільно) за письмовий іспит в інституті ставилася, якщо абітурієнт не міг набрати половини балів, передбачених за завдання. Відтак, тоді десь 80% наших шкільних медалістів втрачали цей статус після першого екзамену.

Щоправда, французи пішли далі – встановили коефіцієнти для профільних та загальноосвітніх предметів і 50% успіху рахують вже як підсумок за весь комплект письмових іспитів.

Саме у контексті цієї успішної практики пропоную розсудливо оцінити наступну пропозицію:

• перше, відмовитися від комісійного формату прийняття рішення, щодо балу, який стає індикатором мінімальної спроможності випускників шкіл до навчання на рівні складності програм вищої освіти;

• друге, замість цього задавати урядовою постановою на кожні п'ять років щораз більш адекватний задачам системи освіти індикатор, який буде визначатися обсягом успішного виконання атестаційного завдання. Наприклад, 40% балів від загальної кількості критеріальних балів тощо.

Відтак освітня система зможе дійсно по-державному збалансувати як оптимальне співвідношення між здобувачами освіти різних рівнів та напрямків (системи ПТО у тому числі), кардинально підняти мотивацію до навчання, так і надійно захистити принцип рівного доступу до освіти, не підмінюючи його зрівнялівкою у вигляді псевдоосвіти, котра точно стала проблемою національного масштабу.

Відтягування моменту прийняття рішення лише проблему поглиблюватиме, чим поставить під ризик майбутнє країни в цілому як такої.

Немає підстав сумніватися, щоб нам бракувало спеціалістів, здатних правильно визначити прохідний бал так, щоб не тільки вийти за межі порогу сліпого вгадування, а й забезпечити щонайкращий перехід випускників шкіл від програм повної загальної середньої освіти до програм професійно-дорослої підготовки без спотворень сутності та місії освітньої діяльності у різних її сегментах.

Потрібна лише так звана, але досі дефіцитна, політична воля дійсно державного, тобто пронародного спрямування, а не її популістський ерзац.