Від пацанки до панянки-4: дворецкий Школы леди вспомнил трогательные моменты выпускного бала
by Юлия Крутиева
Победительницей четвертого сезона реалити Від пацанки до панянки стала Женя #Батюшка Мазур.
Ей и остальным участницам было очень тяжело на проекте. 15 недель кропотливой работы над собой и в финале проекта «Від пацанки до панянки-4» мы увидели результат – невероятное перевоплощение девушек. Со злых и агрессивных "пацанок" они стали настоящими леди.
Все это время вместе с преподавателями Школы леди участниц всячески поддерживал дворецкий Алексей Свинторжицкий, которого девушки прозвали Питер Пен. Мужчина решил поделиться своими эмоциями, которые витали в воздухе всю неделю перед финалом.
От і все. Випускний у Школі Леді. Цей день здавався таким далеким, і так швидко настав. І знаєте що? Було тривожно. Відпускати дівчат додому, сподіватися, що усі вистоять і витримають натиск звичної буденності. Але усі ми вірили в кожну, і не тільки у фіналісток. Сьогодні я знаю хто чим живе, і як влаштовує своє життя. А тоді… Наче перед стрибком у крижану воду. Що буде далі? І як усі ми будемо просто жити своїм життям? Як вони без нас, а ми без них? І це незнання весь тиждень наповнювало током повітря. Дівчатам було страшно, а нам залишалося тільки вірити у краще.
Также Алексей Свинторжицкий вспомнил выпускной бал – как он гордился девушками и верил в них. И сейчас с уверенностью может сказать, что вся эта работа была не зря.
Когда есть люди, которые тебя любят и в тебя верят, можно покорять новые горизонты. А он верит в учениц Школы!
День фіналу. Метушливий, наповнений емоціями. Сльози радості, полегшення, надії, страху, втрати… Схвильовані слова любові та вдячності… І від цього в голові пульсувала думка – не дарма. Все не дарма. Кожна отримала тут щось своє. Вони навчилися відчувати, розуміти, говорити, плакати, сміятися і любити. Любити себе і світ навколо. Любити тих, хто готовий підтримати і просто бути поруч. І від цієї любові народиться і усе інше. Розкриються очі, і побачать нові горизонти, розправляться крила, і полетять на зустріч неймовірним досягненням. Тому що найважливіше – аби хтось вірив. Ми віримо. Я вірю! І мені б дуже хотілося, аби кожен повірив у себе! У те, що можливо перевернути світ, аби тільки була ціль. В кожному є ця сила! І вона зростає від простих речей – раптової посмішки від променю сонця, маленьких приємностей собі або близьким, від простого «Дякую», і «Я люблю тебе» тим, кому ви забуваєте це казати… Безліч маленьких нескладних дій, які викликають емоції, адже саме емоціями і живиться наша внутрішня сила. Живіть, відчувайте і любіть. Кожну хвилину свого життя.
Напомним,