УП. Кляті питання

"Свой парень" Зеленский: очаровал или разочаровал?

by

Майстерно втілений образ "свого хлопця" дав українцям те, чого ми найбільше потребували, – віру. Віру, що чесна влада може змінити наше життя. Так комунікації посадили Володимира Зеленського у президентське крісло.

А яку роль вони виконували протягом першого року його президентства? Допомагали закріпити лідерство чи наближали нас до чергового розчарування?

На ти із пресою

Із медіа Зеленський запровадив абсолютно новий підхід у спілкуванні. Чи можна його вважати за відкритість? Частково так. Він вперше провів екскурсію Офісом президента для журналістів. Побив світовий рекорд у спілкуванні з пресою під час 14-годинного марафону.

У ході першого закордонного візиту без офіціозу дав інтерв'ю у брюссельському спортзалі. А на  пресконференції за підсумками року президентства намагався не пропустити жодного питання та спілкуватися з журналістами "просто", "на рівних", неодноразово повторюючи "я людина".

Та інколи така простота Зеленського межує з фривольністю. 

Наприклад, журналіста програми Схеми Михайла Ткача він назвав "хлопчиком". Після зауваження журналіста президент виправився, тому такий випадок може бути просто необережністю. Але нещодавній коментар "щось не зробили батьки" про поведінку цього самого журналіста – їзду в президентському кортежі – вже є переходом на особисте.

Читайте також: Найбільше рейтинг Зеленського тримається на його щирій простакуватості

Випади Зеленського у сторону медіа викликають неоднозначну реакцію. Іронічне звернення до Бігус.інфо "ви ж креативні, ви ж Бігус" – ще один камінь у бік журналістів-розслідувачів. А коментар, що NewsOne "дивитися можна, а слухати складно", –  гарний варіант поставити на місце пропагандистське медіа.

Результат такої комунікації – доволі непрості відносини з пресою. Хоча вміє Зеленський і майстерно навертати на свій бік журналістів. Наприклад, відповідаючи на критику своєї кадрової політики з боку журналіста "Української правди" Романа Кравця президент запросив його працювати до себе в Офіс.

Але Зеленський не задовольняє основну потребу журналістів – отримувати чіткі відповіді на питання. Спілкуючись з пресою, він застрягає на деталях, часто не доходить до суті питання, нелогічно будує відповідь чи перестрибує між темами. Апогеєм цього стала відповідь президента на питання про поїздку в Оман.

Така комунікація з журналістами робить Зеленського невпевненим та некомпетентним в їхніх очах, а подекуди – зневажливим і нахабним. І загрожує президенту негативним висвітленням у ЗМІ.  

Хоча вплив медіа на сприйняття Зеленського громадянами може мати і протилежний ефект. Закріплення позитивного образу. Так працює когнітивний дисонанс. Людина не хоче визнавати, що вона помилилася. Але довготривала внутрішня боротьба виснажує і з часом людина може змінити свою думку. Тому продовження таких відносин з медіа несе ризики для президента у довгостроковій перспективі.

Втома від "свого хлопця"?

На журналістів наратив "свій хлопець", як бачимо, не дуже працює. Але для президента головне – щоб він продовжував працювати на людей.

Зеленський впродовж року спілкувався з нами через такі собі міні-серіали – уже звичний для нас формат його сприйняття. Пам'ятаєте, як президент розповідав про справи у країні за кермом свого авто чи під час тренування у спортзалі?   

З приходом коронавірусу формат відео змінився – став більш офіційним. Костюм, державна символіка. Але "свій хлопець" залишився. У порадах почитати книжку вдома, приготувати домашню ковбасу на Великдень, ну і звісно у коронному побажанні "36.6".

У такий кризовий час люди якраз потребували "свого хлопця", якому вони довіряють і який зможе запевнити, що все буде добре. Ми його і отримали, а разом з ним – і черговий когнітивний дисонанс.

Громадяни на власні очі бачили, що лікарні часто не готові надавати необхідну допомогу. Лікарі і пенсіонери своєчасно не отримували обіцяних надбавок. А у зверненнях президента чули абсолютно інакше. Ми згадували яскраві лозунги: "весна прийде – саджати будемо", "кінець епохи бідності". І чули пояснення, чому їх не втілили.

Без справ слова "свого хлопця" можуть втратити довіру громадян. Поки цього не відбулося. 57% українців довіряють Зеленському, як показало нещодавнє соціологічне дослідження групи "Рейтинг". Таких показників не було у жодного президента України.

Довіра громадян залишається сьогодні основним козирем Зеленського. І щоб її зберегти одних лише слів буде недостатньо. Потрібні справи. А стан справ громадяни оцінюють не дуже високо.

Якщо звільнення заручників і боротьба з коронавірусом – це ті сфери, які громадяни оцінили найбільш позитивно за перший рік президента Зеленського, то його ключові обіцянки – економічний розвиток, боротьба з корупцією, зменшення впливу олігархів – залишилися без схвалення. А міжнародній політиці Зеленського громадяни поставили середні оцінки.

В об'єктиві світу

Без жодних перебільшень Зеленський став зіркою світового масштабу. Його ім'я лунає чи не кожного дня у Сполучених Штатах. Привід не з приємних – скандальна телефонна розмова з Дональдом Трампом.

Як це традиційно відбувається, Україна стала жертвою інтересів інших держав. Під тиском Трампа та й не без допомоги Росії нас втягнули в передвиборчі баталії Сполучених Штатів. Напевно, оминути цього було неможливо, але мінімізувати – не те, що можливо, а життєво необхідно для майбутнього нашої держави.

Стратегія дистанціювання України виглядала дуже правильно. Зеленський зазначав, що Трамп не тиснув на нього, і намагався уникати коментування цієї теми, аргументуючи, що це питання внутрішньої політики США.

Проте нещодавня заява президента України про відкриття кримінального провадження на основі плівок із розмовою Байдена-Порошенка повністю зруйнувала стратегію дистанціювання. Виглядає так, ніби Україна почала вживати заходів, про які Трамп просив Зеленського у телефонній розмові. Це ставить під загрозу традиційну двопартійну підтримку України Сполученими Штатами.

Україногейт не сприяє зміні негативного наративу про Україну. Та він пожвавив інтерес міжнародних медіа до постаті українського президента.

Наприклад, американський телеканал CNN транслював окрему дискусію щодо України з Міжнародної конференції з безпеки. А його відома ведуча Крістіан Аманпур дала позитивну оцінку Зеленського – це відео набрало понад 1 млн переглядів на YouTube. Український президент вперше потрапив на обкладинку одного з топових міжнародних медіа – The Guardian. А результатами свого першого року роботи поділився у The New York Times.

Зеленський ніби став ковтком свіжого повітря зі сторони України для Заходу. Вітати його з перемогою західні лідери почали достроково, коли було підраховано лише 2% голосів.

Дипломати неодноразово позитивно оцінювали його неформальний стиль, який здатний змінювати атмосферу переговорів. Наприклад, під час візиту до Туреччини Зеленський використовував популярну турецьку фразу – "казан-казан" (що означає "win-win"), яку посол Туреччини в Україні тепер називає основною ідеєю співпраці наших країн.

Такі нестандартні кроки можуть допомогти змінити усталений наратив про Україну. Можливо, і знайти вихід у складній грі із США та Росією.

Креативність, яка допомогла Зеленському посісти президентське крісло, зараз дуже необхідна всій Україні.

І ми вирімо у неї. Ми ще віримо у "свого хлопця".

Марія Довбенко, для УП

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.