Блюзнірська концепція Хржановського перетворює пам'ять на атракціон - історикиня

Для багатьох українців Бабин Яр залишається "місцем непам'яті". Це є наслідком радянської історичної політики замовчування саме цієї трагедії та Голокосту. Власне тому тривалий час дискусії щодо меморіалу Бабиного Яру точилися тільки у вузькому колі експертів та громадських активістів. Принаймні допоки група російських бізнесменів не вирішила створити Меморіальний центр Голокосту "Бабин Яр".

"Лише 1966 року кияни змогли вперше зібратися і вшанувати пам'ять жертв Бабиного Яру. Це був неформальний мітинг. Тоді влада під тиском суспільства почала впорядковувати територію Бабиного Яру, а 1976-го відкрили монумент. Щоправда, на бронзовій плиті поряд написали: "Тут у 1941-1943 роках німецько-фашистськими загарбниками було розстріляно понад сто тисяч громадян міста Києва і військовополонених". Жодним словом не згадавші, що переважна більшість цих громадян були євреї. Тема Голокосту в радянський період була під неформальною забороною, - розповідає кореспонденту Gazeta.ua історикиня Яна Примаченко.

Повернення до теми Голокосту відбувалося із розпадом СРСР.

"1991-го до 50-х роковин трагедії провели урочисті заходи і науковий форум. Заговорили про Голокост, трагедію єврейського народу та проблеми складних і неоднозначних українсько-єврейських відносин. Поставили перший пам'ятник, присвячений саме жертвам Голокосту - Менора. Тривалий час Бабин Яр був місцем для приватних ініціатив. Якщо подивитись зараз на його територію, то ми маємо десь понад 30 пам'ятників, присвячених різним групам жертв та особам", - пояснює дослідниця.

Коли виникла ідея масштабного меморіалу?

‐ Питання меморіалу підняли на 75-ті роковини розстрілів у Бабиному Яру - 2016-го. Тоді на державному та міжнародному рівні були організовані масштабні пам'ятні заходи, на які були запрошені лідери провідних країн світу. Під час свого виступу президент Петро Порошенко заявив, що на території створять меморіальний музей жертвам Бабиного Яру.

Музей і центр мають функціонувати окремо

Говорили про нього й раніше. На початку 2000-х планували побудувати музей Голокосту і єврейський культурний центр під одним дахом. Тоді ідея була неоднозначно сприйнята громадськістю, особливо активістами, які цікавилися історією Бабиного Яру. Зокрема, єврейською громадою.

Виникла дискусія. Справа в тім, що Бабин Яр це все ж таки територія масових поховань. Ще до трагедії це була окраїна Києва, де розташовувались багато цвинтарів - Лук'янівський, Магометанський, Єврейський. Виходячи з етичних міркувань, багато хто зауважив, що об'єднати музей і культурний центр є недоцільно, бо не можна влаштовувати якісь культурні заходи на теренах колишніх цвинтарів. Музей і центр мають функціонувати окремо. Виникало й питання, що відповідно до єврейської релігійної традиції не можна зводити будь-що на території цвинтаря.

Чи вдалося розібратися зі спірними моментами?

- 2016-го створили благодійний фонд "Меморіал Голокосту Бабин Яр", що мав побудувати музей. Планували впоратись до 2021 року. Але до фінансування цього приватного проєкту долучились російські олігархи Михайло Фрідман, Герман Хан і Павло Фукс. Вони народилися в Києві, у них є загиблі родичі в Бабиному Яру, але зараз вони громадяни Росії. З української сторони єдиним приватним донором проєкту є Віктор Пінчук. Це викликає дуже багато питань до того, яку концепцію провадитимуть ці приватні структури, що пов'язані з Росією.

Українська єврейська громада була занепокоєна концепцією. Тому процес створення державного музею значно пожвавився. Територія Бабиного Яру має велике значення для України і не може бути віддана на відкуп приватним ініціативам. Тут має бути чітка позиція української держави.

Державна концепція була розроблена групою дослідників на базі Інституту історії України НАНУ. В лютому 2019-го цю концепцію меморіалізації простору Бабиного Яру було представлено публічно на обговорення. Маємо два конкуруючі проєкти - приватний проєкт "Меморіал Голокосту "Бабин Яр" та український державний проєкт музею Бабиного Яру.

Яка між ними різниця?

- Члени робочої групи при Інституті історії принципово відкидають можливість будь-якого нового будівництва на території заповідника Бабин Яр і цвинтарів. Йде мова про те, що державний музей має бути створений в Будинку колишньої контори єврейського цвинтаря. Колись той перебував у приватній власності, потім його знов повернули у власність держави і саме в ньому мав бути розташований музей Бабиного Яру. В експозиції музею мають бути представлені історії усіх груп жертв - не тільки євреїв, хоча саме ця експозиція має бути центральною, але окрім цього музей розповість й історії інших жертв - радянських підпільників та військовополонених, ромів, українських націоналістів, священників і душевнохворих з Кирилівської лікарні, яких також там розстріляли.

Державна концепція виступає проти штучного розмежовування Голокосту, що він був якимось окремим на заході і сході.

Коли ми говоримо про Голокост у Західній Європі, то його символом є Аушвіц - концтабір. Для Східної Європи таким символом є Бабин Яр. За визначенням Патріка Дебуа, його ще називають "Голокост від куль". Тобто якщо в Західній Європі євреї гинули переважно в таборах смерті, то тут їх, як правило, розстрілювали і такі місця, на жаль, є по всій Україні. Бабин Яр це світовий символ саме такого "Голокосту від куль".

Державна концепція виступає проти штучного розмежовування Голокосту, що він був якимось окремим на Заході і Сході. Таке штучне відмежування і спроба зробити з музею Бабиного Яру музей Історії Голокосту на пострадянському просторі є неправильною. Трагедія Бабиного Яру має бути вписана в світову історію Голокосту. Водночас, треба не забувати, що попри те, що 2/3 жертв Бабиного Яру становили євреї, були і інші групи жертв і їх теж треба вшанувати. Має бути два музеї - Музей Бабиного Яру і музей Голокосту, який буде розповідати про Голокост в Україні в цілому, а не тільки про Бабин Яр.

Чому приватний проєкт називають "Діснейленд"?

- Виходячи з наявної інформації, це дійсно планується зробити у вигляді такого собі "атракціону" - коли відвідувачу пропонують приміряти на себе різні ролі. Це, за задумом художнього керівника проєкту Іллі Хржановського, має викликати у відвідувача занурення в ситуацію Голокосту, переживання цієї ситуації, що викликало багато нарікань з боку експертів. Музей Голокосту будується за певним принципом, що передбачає чутливість і стриманість. Меморіальний музей має викликати співчуття до жертв. Ця концепція Хржановського викликає відторгнення, бо порушує базові засади і принципи музейної роботи з такими травмами, як травма Голокосту. Це сприйнято було як блюзнірство, перетворення пам'яті на атракціон. Виникла велика суспільна дискусія і було підписано кілька листів, які вимагають звільнення Хржановського з посади художнього керівника проєкту. Почали говорити про заборону будь-якої приватної ініціативи і вимагати від держави втрутитися в ситуацію.

Кремль спробує використати тему Голокосту для просування своєї інформаційної і меморіальної політики в Україні.

Велике занепокоєння викликає й те, що для частини світової спільноти Україна лишається таким собі колоніальним простором, де їй не довіряють меморіалізацію такої дуже важливої і складної теми як Голокост.

Наявність російського капіталу в проєкті "Меморіал Голокосту "Бабин Яр" викликає занепокоєння, що Кремль спробує використати тему Голокосту для просування своєї інформаційної і меморіальної політики в Україні. Ми не можемо це дозволити. В Україні може існувати приватний музей Історії Голокосту, але музей Бабиного Яру має бути державним, бо це занадто складна і чутлива тема.

Виконавчою директоркою фонду приватного проєкту 2016-го обрали Яну Барінову. Тоді був створений науковий консиліум і на провідного фахівця запросили відомого дослідника Голокосту в Центральній і Східній Європі з Нідерландів Карла Беркгофа. У жовтні 2018 року фонд презентував базовий історичний наратив.
Наприкінці 2019-го все колишнє керівництво, яке працювало над концепцією, було звільнено. В проєкт набрали нових людей, а художній керівник російський режисер Ілля Хржановський виклав свій набір бачень його розвитку. У команди, що роками працювала над проєктом, виникли питання щодо тих ідей і пропозицій увічнення пам'яті, які запропонував Хржановський. Вона побоювалася, що йдеться не про новий етап того, що вже було напрацьовано, а про новий проєкт, який абсолютно не вписується у музейну концепцію.
23 квітня 2020-го Карл Беркгоф виступив з відкритим листом, в якому висловив велике застереження у зв'язку зі зміною керівництва меморіалу.
Представники української культурної та наукової спільноти звернулися до влади з вимогою взяти повну державну відповідальність за створення Національного меморіального комплексу в Бабиному Яру.