Залежність. Що важливо врахувати у законі про гральний бізнес

Що таке відповідальна гра, і як її привити в Україні

Азартні ігри сьогодні стрімко розвиваються. На початку століття людям, які купили лотерейний квиток, доводилося чекати розіграшу кілька місяців. А знаєте, яка середня швидкість транзакцій сучасних гральних автоматів? 3 секунди. Тобто ви можете зіграти понад 1 тис. ігор за годину. Онлайн-казино йдуть ще далі: у вигляді розділеного екрану на 4 частини, в кожній з яких ви можете відкрити новий віртуальний гральний автомат. І зіграти понад 4 тис. ігор за годину. Водночас, чим менший період між іграми, чим «коротша ставка», як кажуть у гральній індустрії, тим більший ризик викликати гральну залежність.

З’являються і нові, витонченіші способи змусити гравців витратити гроші. Так, монетизація зараз добралася нині до комп’ютерних ігор, на кшталт спортивних симуляторів типу FIFA. Йдеться про так звані «лутбокси», за допомогою яких гравців провокують на додаткові витрати. Питання стало настільки гостро, що навіть на європейському рівні намагалися розібратися, чи не розглядати вже FIFA азартною грою. Серйозна підстава задуматися, до чого це в підсуму призведе.

Про засади відповідальної гри як бар'єру від гральної залежності

У 60−70 роках ми в Нідерландах зіткнулися з проблемою героїнозалежних людей, які героїн кидати не хотіли, але хотіли знизити шкоду для організму. І тут дуже важливим було питання надання населенню найповнішої інформації про шкоду наркотиків.

Ігроманія, за суттю, проблема того ж типу.

Усвідомлений вибір — це коли людині спочатку дають усю інформацію, до чого можуть призвести його дії, і лише потім надають можливість спробувати зіграти. Водночас важливо захистити людину від самої себе, допомогти зберігати контроль над собою, а не обмежити його.

Що таке відповідальна гра? Це сукупність усіх політик, спрямованих на зниження ризиків виникнення гральної залежності. Це запобіжник, який спрямований свідомі дії людини, а не автоматичним слідуванням за своїми інстинктами або реакціями організму.

І тут дуже важливе питання позиції організаторів азартних ігор, які можуть зловживати цим правилом. Адже для них вигідно, щоб людина грала більше.

Як це мінімізувати? В організаторів азартних ігор має бути зобов’язання надавати максимально повну інформацію гравцям. Регулятор натомість повинен мати можливість контролювати політики учасників ринку на предмет соціальної відповідальності та дотримання ними правил відповідальної гри.

Так, правова держава існує у парадигмі, де людина має право розпоряджатися собою і власним часом. Але, наприклад, Швеція, Нідерланди та низка інших країн все-таки змушують організаторів азартних ігор розділяти відповідальність за долю гравців. І там, якщо організатор за певними критеріями бачить, що у людини проблеми — він сам має закрити доступ до гри примусово.

Про стандарти відповідальної гри

Питання стандартизації відповідальної гри дуже важливе. Регулятори в усіх країнах мають розуміти, що саме вони стандартизують і які критерії застосовують. Ми цим питанням на міжнародному рівні займаємося вже 12 років. Усього розробили близько 20 стандартів для різних видів ігор. Але всіх їх поєднує перелік практик, які застосовуються для мінімізації ризиків гравців.

Насамперед регулятор має зробити каталогізацію ігор, ранжувати їх за рівнем ризиків для гравця. Подібна оцінка ризиків, а також постійна співпраця з розробниками ігор, профілактична робота з різними групами населення, впровадження продуктів machine learning для забезпечення відповідальної гри, жорсткий контроль ринку (насамперед фінансовий) — це ті інструменти, завдяки яким вдалося досягти зниження кількості залежних від гри у розвинених країнах.

Про важливість превентивних заходів

Основне завдання регулятора, коли справа стосується запобігання гральної залежності, це виявлення проблеми на ранніх стадіях. Бо інакше держава потребуватиме величезних сум на лікування ігрозалежних.

Тому так важливо, щоб регулятор стежив за організаторами азартних ігор, а самі учасники ринку були проактивними: дотримувалися стандартів відповідальної гри, відстежували проблемних гравців (тих, хто знаходиться у зоні ризику) і брали невідкладні заходи.

І ще один момент. Зазвичай, всі рішення щодо запобігання гральної залежності приймають на основі даних, які збирає регулятор. Але якщо даних поки що недостатньо (наприклад, тоді, коли ринок тільки запускається, як у випадку України), потрібно орієнтуватися на практику країн із найвищим рівнем життя.