Наслідки пандемії COVID-19 для фармацевтики: виклики для галузі та для країни

Пандемія зачепила всі етапи діяльності фармацевтичних компаній — від закупівлі сировини до розробок і процесу взаємодії лікарів із пацієнтами. Що буде далі?

Фармацевтична галузь нарівні з охороною здоров’я опинилася на передовій світової боротьби з пандемією. Крім відкриття нових можливостей для фармацевтики у боротьбі з COVID-19, зокрема розробка вакцини і клінічні випробування нинішніх препаратів для лікування COVID-19 (Repurposing), пандемія глибоко зачепила ланцюжок постачань і дистрибуції у галузі та створила значні ризики для діяльності, не пов’язаної з лікуванням коронавірусу. Країни Європи, в яких пік епідемії припав на березень-квітень, зіткнулися з цими наслідками одними з перших і вжили низку заходів для забезпечення безперервної діяльності фармацевтичної галузі. Україні варто вивчити їх досвід і вже зараз почати впроваджувати найкращі практики підготовки до можливого розриву ланцюжків постачання і дистрибуції.

В Європі та Великій Британії проблема забезпечення лікарськими препаратами стала однією з найактуальніших у період піку зростання захворюваності COVID-19. Аналізуючи розвиток ситуації в цих країнах останніми місяцями, ми бачимо три істотні дестабілізаційні фактори, які сформувалися внаслідок пандемії та суттєво вплинули на галузь. Українським фармацевтам і владі варто звернути увагу на ці ризики:

1. Порушення глобального ланцюжка постачань у фармсекторі, що тягне за собою затримки у постачанні та підвищення вартості активних фармацевтичних інгредієнтів (АФІ).

2. Дефіцит ліків для інтенсивної терапії та виникнення вузьких місць під час їх виробництва/розподілу.

3. Спад попиту на рецептурні препарати через мінімізацією контакту пацієнтів із системою охорони здоров’я і зміна механізму взаємодії між пацієнтами і лікарями

Глобальна фармгалузь одна з перших відчула наслідки закриття економіки Китаю на карантин. Китай — лідер із виробництва АФІ, тобто фармацевтичної сировини. За оцінками британського регулятора, на частку Китаю припадає близько 40% світового виробництва АФІ. Китаю вдалося завоювати такі позиції завдяки більшому обсягу і низькій вартості виробництва. У провінціях Китаю, які пережили епідемію COVID-19, знаходилося більше ста фармвиробництв. Закриття кордонів і локдаун, викликаний карантином, створили суттєві загрози в ланцюжку постачань для фармвиробників. Подальше порушення міжнародного авіасполучення і обмежена робота митних пунктів призвели до зростання цін на логістику й авіаперевезення.

У Європі фармкомпанії ведуть постійний облік запасів сировини з метою максимально зберегти цілісність виробництва. Європейська асоціація виробників генериків Medicines for Europе взяла на себе лідерство в координації, зборі інформації про наявність і розподіл сировини, а також ведення лобістичних процесів. Ця асоціація тісно працює з Єврокомісією і залучає владу до переговорів із постачальниками, коли це необхідно.

Так на переговори щодо постачання деяких АФІ з Індії, після обмеження експорту низки молекул, долучалися чиновники, і питання виносили на державний рівень.

Оцінивши і переживши масштаби загрози через залежність від однієї країни, та ще й країни з тоталітарним режимом, низка європейських і американських виробників уже заявили, що вивчатимуть можливості перенесення виробництва АФІ у свій регіон. А англійська асоціація фармвиробників на слуханнях Парламентського комітету Британії з вільної торгівлі підкреслила важливість розвитку інвестиційної привабливості країни для розміщення фармвиробництв нового покоління. Питання забезпечення сировиною для нас не менш актуальні, ніж для європейців. Наші фармацевти також залежні від китайських та індійських АФІ, та деякі виробники вже подібне заявляли, аби привернути увагу влади до питання сировинної безпеки (наприклад, «Фармак»). Україні варто спертися на європейський досвід і планувати сировинну безпеку фармгалузі, об'єднавши зусилля на національному рівні.

У середньостроковій перспективі, Україна, як країна із сильною фармацевтичною промисловістю, може виграти від можливостей, що з’явилися, якщо нам вдасться залучити виробників розмістити заводи з виробництва АФІ для європейських компаній. Знову-таки наслідуючи досвід розвиненіших країн, можна зосередитися на дорожчих і більш нішевих АФІ завдяки чому можна успішно конкурувати з Китаєм.

Ще одним фактором розриву ланцюжка в Європі став підвищений попит на препарати для інтенсивної терапії (ICU). Щоб запобігти нестачі, Єврокомісія й асоціація європейських фармвиробників Medicines for Europe закликали європейські країни провести інвентаризацію запасів таких препаратів і перерозподіляти їх за потребою, щоб забезпечити доступ до ліків для всіх жителів Євросоюзу.

Зі зростанням кількості хворих в Україні, забезпеченість системи охорони здоров’я препаратами ICU стає життєво важливим питанням. Дивлячись на досвід європейських країн, хочеться бачити тісну кооперацію між виробниками і системою держзакупівель препаратів. Це необхідно, щоб інвентаризувати запаси ліків і спрогнозувати потреби на найближчі пів року з урахуванням ймовірності другої хвилі кризи.

Режим тривалого карантину також впливає і на дистрибуційні ланцюжки у фармацевтиці. Лікарі зараз істотно менше мають безпосередньої взаємодії з пацієнтами. Це знижує продажі рецептурних препаратів, ускладнює виведення нових препаратів і стимулює зміни в дистрибуційній системі. Це явище універсальне для всіх країн, які зараз переживають пандемію. Ми вважаємо, що невдовзі системи охорони здоров’я створять нові механізми комунікацій між пацієнтами і лікарями, завдяки яким можливо виписувати препарати дистанційно.

А ось дослідницька діяльність фармкомпаній у напрямках, не пов’язаних із COVID-19, істотно сповільниться під впливом пандемії. Більшість клінічних досліджень довелося призупинити через обмеження карантину, що сповільнить виведення нових препаратів на ринок. Насамперед, ці зміни загальмують розвиток китайської фармгалузі, яка останніми роками дуже активно розвивалася і вже серйозно конкурувала з фармгалуззю США і Євросоюзу. Через те, що заклади охорони здоров’я у Китаї займалися переважно хворими на COVID-19, багато досліджень припинилися.

Підсумовуючи, хочу зазначити, що пандемія зачепила всі етапи діяльності фармацевтичних компаній — від закупівлі сировини до розробок і процесу взаємодії лікарів із пацієнтами. Щоб забезпечити потреби пацієнтів, фармкомпаніям і структурам МОЗ слід вивчити європейський досвід, централізовано проаналізувати запаси сировини і потреби госпітальної системи у препаратах ICU і бути готовими до вирішення деяких питань на державному рівні.