Путін і «підземна пожежа» COVID-19. Що відбувається в Росії

Я підозрюю, що про реальну ситуацію з коронавірусом в Росії не знає ніхто, оскільки регіональні начальники представляють перекручену інформацію

Російська статистика занижена мінімум за двома факторами.

Перший фактор — системний. На відміну від рекомендацій ВООЗ, у Росії кількість хворих і померлих від коронавірусу рахується по-іншому. ВООЗ зацікавлена в тому, щоб корпус статистики однаково описував одне й те саме явище в різних країнах. Тому в їхніх рекомендаціях сказано, що до померлих від коронавірусу відносяться всі, у кого він виявлений. Тобто вважається, що людина загинула від COVID-19 навіть якщо у неї зафіксовано ниркову, печінкову, серцеву недостатність на фоні цього захворювання. Звичайно, за винятком тих випадків, коли заражений коронавірусом гине в ДТП. В цілому логіка зрозуміла — якщо у людини встановлено коронавірус і вона померла — значить, це жертва коронавірусу.

У Росії не так — вона не приймає рекомендації ВООЗ і кількість померлих фіксує за своїми уявленнями, реєструючи лише ті випадки, де COVID-19 є головною причиною смерті. Наприклад, запалення легенів, викликане коронавірусом. Кількісить реальних жертв COVID-19 виходить заниженою, бо основна частина людей вмирає від так званої позалікарняної пневмонії.

Можна сміливо множити кількість жертв у Москві приблизно на три. Чому на три? Тому що крім статистики охорони здоров’я, є статистика РАЦСів — є акти цивільного стану, там фіксується кількість померлих, звісно, не торкаючись питань про причини смерті. У Москві середня багаторічна норма смертей у квітні - 10 тис. осіб. Зазвичай вона тримається на стандартному рівні, тому що населення Москви має слабку, але не дуже помітну тенденцію до зростання. Цього року померло 12 тисяч, а значить, 2 тис. понаднормово (20%). За офіційною медичною статистикою, при цих додаткових, надпланових, наднормативних смертях, тільки 700 пояснюються коронавірусом, тому що за московською статистикою за квітень від COVID-19 померло лише 700 осіб. А від чого померли інші 1300? Скоріш за все, це було пов’язано з епідемією — побічно або прямо. Виходить, що в Москві кількість смертей занижено в два-три рази, просто за рахунок системи обліку. Власне, мер Москви Сергій Собянін і сам говорив, що в реальності в Москві в 2−2,5 рази більше хворих і померлих від коронавірусу, ніж вони можуть встановити.

Другий елемент системного фактора — це погана діагностика. Якщо хворому зробили тест, але він не показав COVID-19 — це не означає, що коронавірусу немає, це міг бути і поганий тест. Чим гірше діагностика, тим складніше виявити хворих на коронавірус. У регіонах і країнах з хорошою діагностикою хворих виявляється більше, ніж у регіонах і країнах з поганою діагностикою.

Читайте також:

Іван Яковина
25 травня: Путіна привезли з бункера в Кремль

Ось ці два фактори відмінності - механізм обліку і слабка діагностика — дозволяють з великим ступенем упевненості говорити, що смертей від коронавірусу, напевно, удвічі-тричі більше, ніж повідомляє офіційна статистика. Але це все стосується в основному Москви. А ось того, що відбувається в інших регіонах Росії - взагалі ніхто не знає.

У регіонах на статистику впливає ще й несистемний чинник — адміністративний ресурс. Начальники не наказують медикам показувати реальну картину, щоб регіон не виглядав погано в очах Москви і щоб начальнику не нам’яли вуха.

Найяскравіший приклад — Дагестан. За офіційними даними Роскомнагляду, тиждень тому там захворіли 3,5 тис., а за даними власного ж міністерства охорони здоров’я Дагестану — 12,5 тис. Міністр охорони здоров’я Дагестану каже, що впевнений в тому, що це люди, які захворіли на коронавірус, але тести цього не показують. У них клінічна картина — типова для коронавірусу, але просто не виділено збудник. Але він говорить так, а Роскомнагляд, що монопольно веде облік, говорить отак. В результаті дані відрізняються практично в чотири рази. Ще й невідомо, наскільки валідні дані міністра охорони здоров’я.

Читайте також:

Андрій Зубов
Путіну вже не вірять. Чим обернеться криза в Росії

Говорити про реальні показники смертності можна буде вже через півроку, коли вдасться якось порівняти дані різних відомств і розрахувати більш коректно. Загальна тенденція, якщо говорити про російську ситуацію, полягає в тому, що в Москві все почалося раніше — це відкритий просунутий центр, куди прилітали люди з Китаю, Італії, і Москва раніше занурилася в епідемію. Оскільки в Москві непогана діагностика, є кваліфіковані лікарі та гроші - вона раніше за інших зрозуміла, що справа серйозна і змогла ввести заходи — обмеження контактів, запровадження карантину й так далі. Тепер вона виходить з піку раніше за решту країни. Країна ще занурюється, а Москва вже виходить.

Два місяці тому із загальної російської статистики кількості хворих і померлих від COVID-19, на Москву припадало від 2/3 до ¾. У решті Росії, може, хтось і вмирав від коронавірусу, але вони цього не фіксували, адже місцеві лікарі й подумати про це не могли — не того рівня кваліфікація і діагностика. Раніше у Москві на добу захворювали по 5−6 тисяч осіб, зараз вже 2−2,5 тисячі, а в Росії - 9 тисяч. У Москві триває висока смертність, оскільки зараз вмирають ті, хто захворів 2−3−4 тижні тому. Є часова затримка — сама епідемія в Москві, мабуть, уже йде на спад, але смертність набирає обертів, тому що вмирають люди, що захворіли місяць тому. Тому смертність висока, а кількість хворих зменшується.

В решті Росії триває «підземна пожежа» — там і цифри сфальсифіковані, і лікарі погані, і свавілля начальства. Люди заражають один одного, ніякої реальної ізоляції організувати не вдається.

Хворіють і чиновники — то Пєсков захворів, то міністр будівництва в Краснодарському краї, хворіють і співробітники Федеральної служби виконання покарань (ФСВП), можна сміятися, але кажуть, що серед хворих ФСВП у чотири рази більше співробітників, ніж засуджених. Прямо як у Дагестані - вони говорили, що у них тільки 30 жертв ще тиждень тому, при цьому від коронавірусу вже померло 40 лікарів. Сказали, що у лікарів позалікарняна пневмонія, а чого вони косяком пішли вмирати — хтозна. Виходило, що лікарів померло більше, ніж простих людей від коронавірусу. Ось так побудована російська статистика.

Люди дезорієнтовані, вони не розуміють, яким цифрам вірити. Їм кажуть: «Цифри пішли вниз», а знайомі лікарі та знайомі знайомих кажуть, що цифри навпаки пішли вгору. Тому люди починають живитися чутками, а чутки завжди в рази перебільшені або применшені в залежності від того, хто у що звик вірити. Поки я б констатував стан когнітивного дисонансу — ніхто насправді нічого не розуміє, але вже всім зрозуміло, що влада бреше. Я підозрюю, що про реальну ситуацію не знає ніхто, адже регіональні начальники дають перекручену інформацію. Тому реакція влади ірраціональна, для раціональної реакції немає підстав.

Читайте також:

Борис Бахтєєв
Росія, приречена на Путіна

Росіяни не розуміють кому вірити — мені, Мішустіну, або якомусь лікарю Мясоєдову, який говорить з екрану телевізора, що все гаразд. Вони не готові до жодних конкретних дій. Якщо докотиться до рівня рукостискання, тоді буде інакше. У Москві це було — у кожного в оточенні є родич, знайомий, близький друг, який помер від коронавірусу. І це втримати неможливо. У регіонах про це знають менше, але великі міста ця доля не омине. Говорити про усвідомлену реакцію населення можна буде за місяць або два, коли люди на власному досвіді зрозуміють, що це таке. Поки вони черпають інформацію з телевізора і розуміють, що їх обманюють, але кожен сприймає це по-своєму, переоцінюючи або недооцінюючи небезпеку. У суспільстві переважає розгубленість.

Путін не поспішає допомагати суспільству, адже він дуже трепетно ставиться до фондів. У нього дуже хороші та позитивні спогади про те, як ці фонди допомогли Росії вибратися зі світової кризи 2009 року. Тоді була велика кубушка, яку зміг оформити тодішній міністр фінансів Олексій Кудрін. У держави (за наявності невисокого державного боргу) було півтрильйона вільних грошей, і коли банки підійшли до касового розриву — їм нічим було виплачувати запитані гроші - держава дала їм ці гроші. Путін це пам’ятає, тому дуже трепетно ставиться до державної кубушки, але він абсолютно не готовий її витрачати на населення. Він готовий підтримувати системоутворювальні галузі - наприклад, щоб підтримати якісь автозаводи, оборонку, тому що це потрібно, щоб забезпечити лояльність гендиректора державної корпорації Ростех Сергія Чемезова і його людей, впливові групи лобістів. Він готовий витратити ці гроші на підтримку банків, тому що від банків дуже багато залежить, для підтримки силовиків, наприклад, міністра оборони РФ Сергія Шойгу, для підтримки регіональних лідерів теж потрібні гроші, на всіх не вистачає. У черзі стоять ті, у кого є політичний ресурс. Ті, хто може лобіювати і впливати на Путіна.

Путін добре розуміє, як влаштована російська політика. Він розуміє, насамперед має бути забезпечена лояльність еліти, вона повинна бути нагодована — в першу чергу силові еліти, регіональні в другу, медійні та бізнес-еліти. Населення? А як воно може продемонструвати свою незадоволеність? Вибори? Вони вже в Росії давним-давно регулюються тими ж елітами, тим самим адміністративним ресурсом. Важливіше підтримувати цей адміністративний ресурс, лобістські групи, ніж населення.

Читайте також:

Єнс Шпан
Як Німеччина зупинила коронавірус

Треба віддати Путіну належне, він все ж знайшов у собі раціональність (гуманізмом це складно назвати), близько 900 млрд з цієї занички він все ж вирішив видати людям — тим, у кого немає джерела заробітку. Він виділив гроші на материнський капітал, підтримку дітей — 10 тисяч на кожну дитину. Це ж великі гроші, коли набігає на всю країну. Всім роздав по рублю — ось уже 140 млн рублів, а якщо по десятці, то вже 1,5 млрд, а якщо по тисячі - це вже 140 млрд. Якщо по 10 тисяч, то вже той самий трильйон і виходить.

Він дуже прагматично підходить до цього питання і розуміє, кому потрібно давати гроші насамперед — не трудящим. Адже бували часи, коли вони жили значно гірше, в радянські часи таке траплялося досить часто. Від голоду не помирали, і нічого страшного не відбувалося, тому що була забезпечена лояльність силових структур — того ж КДБ, ЧК, НКВД за Сталіна, зараз те саме. Весь досвід радянської епохи показує, що годувати треба тих, хто забезпечує вертикаль, а не населення. Населення пристосується.

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ