Предел компромисса: что может пообещать Зеленский ради примирения с Венгрией

У той час як уся Європа поволі знімає карантинні обмеження, запроваджені понад два місяці тому, Україна та Угорщина готуються до виходу з кризи, яка триває вже більше ніж два з половиною роки.

Свій перший "живий" посткарантинний візит міністр Дмитро Кулеба планує здійснити саме до Угорщини: 29 травня він має відвідати Будапешт. Оскільки авіасполучення України з іншими державами ще не відновилося (цей процес має початися з 15 червня), то 1120 км до Будапешта і стільки ж назад міністру доведеться проїхати автомобілем.

Мотив цього екстреного візиту, який не можна відкладати навіть на кілька тижнів, не є секретом. Ба більше, ця поїздка є довгоочікуваною. Кулеба – якщо візит відбудеться як заплановано – їде на зустріч зі своїм колегою Петером Сійярто. 

Офіційною метою цієї зустрічі, як кажуть джерела, буде підписання угоди про угорську позику для інфраструктурних проєктів на Закарпатті – і, швидше за все, саме на цьому результаті переговорів сторони наполягатимуть в офіційних заявах.

Міністри мають узгодити зустріч президента Зеленського і прем’єр-міністра Орбана, що, як очікується, пройде в Києві, а також узгодити компромісні домовленості лідерів, які мають відкрити можливість для виходу з виснажливої кризи у відносинах наших держав. 

Компроміс із Угорщиною дійсно необхідно шукати. Конфлікт нікому не на користь, і Україні у тому числі – згадаймо лише про блокаду усіх проукраїнських рішень у НАТО. 

Втім, дуже важливо, щоби ці домовленості не спричинили ще більше проблем. Зважаючи на це, українські експерти, що опікуються українсько-угорськими відносинами, підготували спільну позицію щодо "червоних ліній" України та позначили питання, з яких компроміс видається досяжним. 

Напередодні ми вже передали свою позицію в МЗС України та у посольство Угорщини і сподіваємося, що ці думки будуть взяті до уваги. 

У цій статті – детальніше про те, чим можна і чим неприпустимо поступатися на переговорах з Угорщиною.

Реалістичні очікування

Дуже коротко варто нагадати, що суперечка України і Угорщини є тривалою і вже стала багатошаровою.

Відкритий конфлікт розпочався у вересні 2017 року після ухвалення Верховною радою закону "Про освіту". "Європейська правда" детально висвітлювала цю історію. У ній були загострення і майже примирення, було рішення Венеціанської комісії і заяви, які інтерпретували його протилежним чином...

А ще – було рішення уряду Угорщини про те, що відтепер вона блокуватиме зближення України з НАТО та ЄС. У Будапешті свого слова дотрималися. Угорське вето в НАТО стало звичною річчю.

Втім, за минулі два з половиною роки конфлікт не владнався. Нині він шкодить обом сторонам, але жодна з них не готова поступатися у своїх принципових позиціях.

Щоби вийти з матриці, яка тримає конфлікт на місці, потрібно зрозуміти, якими є непорушні позиції сторін з освітнього питання.

Угорщина не вимагає відокремлення Закарпаття чи Берегова, як це може видаватися з українських ЗМІ. Фундаментальне прагнення Угорщини інше: вона хоче лишити угорські школи осередками угорської мови та культури, а також уберегти від загрози дискримінації (нехай часом надуманої) дітей з угорськомовних сімей. 

Так само хибною є демонізація України, ознаки якої часом чути від угорських політиків.

Україна не прагне асимілювати угорську меншину, не прагне знищити угорську самобутність – боронь боже. Фундаментальне прагнення України: забезпечити, щоби випускники шкіл у населених пунктах з переважно угорським населенням знали українську мову на рівні, достатньому для суспільної інтеграції, для подальшого навчання та роботи в інших регіонах України.

Щоби угорський випускник за бажання міг вступити до вишу в Івано-Франківську, Львові чи Києві або зробити кар’єру на загальноукраїнському рівні. У той самий час – лишаючись угорцем за національністю.

Ці два прагнення, угорське та українське, цілком можливо поєднати. І саме про це мають домовитися Орбан та Зеленський

Та треба окремо наголосити: не варто мати завищених очікувань.

Ми не розраховуємо, що одна зустріч дозволить зняти всі проблеми: це нереально за нинішньої атмосфери недовіри, адже за ці роки конфлікт виріс, і стосується вже не тільки мови освіти.

Але вже на першому етапі Угорщина має дати обіцянку, що за певних реалістичних умов зніме вето щодо політичного діалогу Україна-НАТО та зі зближення України з НАТО та ЄС.

Втім, лишається питання: якими можуть бути ці умови?

Межі компромісу щодо мови освіти

Для України важливо, щоби ці домовленості не були односторонніми поступками, а також не перетинали "червоні лінії", здатні викликати значне суспільне обурення. Передусім, потрібно знайти новий підхід до освітнього конфлікту.

Головна "червона лінія" для України відома.

Київ багато разів заявляв про незмінність нинішньої редакції ст. 7 закону "Про освіту", розкритої у законі "Про загальну середню освіту" – саме тієї, де йдеться про українську мову навчання у державних освітніх закладах. Якщо Зеленський відмовиться від цього принципу, то будь-яка домовленість буде сприйнята значною частиною суспільства як здача інтересів України і означатиме перемогу "мови ультиматумів", яку взяла на озброєння Угорщина.

Також предметом дискусії не мають бути відсотки викладання українською/угорською у школі, які також зафіксовані в законі.

Інтереси угорців України цілком можливо задовольнити через гнучку імплементацію закону.

Вихід з кризи можливий, якщо Україна та Угорщина домовляться спільно розвивати білінгвальну (двомовну) освіту для угорців, а МОН погодиться, що двомовне (державною та мовами ЄС) викладання частини предметів буде зараховуватися як викладання українською.

Це не простий шлях. Двомовне навчання є досить складним у реалізації – але воно можливе. Зокрема, якщо Міносвіти погодиться на початку без особливих вимог ставитися до частки української та угорської на таких білінгвальних уроках.

Одночасно мають поліпшуватись якість та обсяги викладання предметів українською для угорської меншини.

А стимулом для учнів має стати складання ЗНО лише українською мовою після перехідного періоду (як і передбачено чинним законодавством).

Тут треба нагадати, що торік Рада дозволила вивести приватні школи з-під вимог мовної норми закону про освіту, що було однієї з рекомендацій Венеціанської комісії.

Із цими нормами Угорщина може забезпечити навчання також тих співвітчизників, які живуть в Україні, але не знають державної мови. Цілком логічно, що за таке навчання має платити не українська, а угорська держава. Втім, нічого лихого, якщо президент Зеленський та прем’єр Орбан домовляться ініціювати консультації про те, як ця норма має виконуватися на практиці.

Не лише мова, не лише освіта

Цілком імовірно, що у пакеті домовленостей будуть також інші питання, що вимагатимуть компромісу. Тому варто окреслити "червоні лінії" і щодо них.

Швидше за все, Зеленський та Орбан говоритимуть про тематику подвійного громадянства. Для цього необхідно зняти двозначність у законі про громадянство, прибравши з підстав втрати громадянства України "добровільне набуття громадянином України громадянства іншої держави, крім держави-агресора" (це дуже важлива деталь).

Також Україні треба бути дуже обережною із дозволом мати подвійне чи то множинне громадянство для державних службовців чи посадових осіб місцевого самоврядування. Таке рішення може викликати спротив, і його треба детально обговорити перед ухваленням.

Ще одна річ, яку Україна має зробити у будь-якому разі – це ухвалити закон про національні меншини, проєкт якого буде підготовлений у діалозі з представниками нацменшин, урахувавши також питання їхнього представництва в органах місцевого самоврядування.

І останнє, не менш важливе.

Реформи в Україні не мають на меті створення проблем для будь-якої національної меншини, і адміністративно-територіальної реформи це стосується у першу чергу.

Тому під час завершення адміністративно-територіальної реформи на Закарпатті все ж варто зберегти район із центром у Берегові, врахувавши компактне проживання угорської нацменшини у Берегівському та Виноградівському районах. Втім, і тут є важлива "червона лінія".

Створення виключно угорськомовного району, який включав би більшість угорських сіл Закарпаття, є неприпустимим. Мультиетнічність є багатством Закарпаття; натомість створення моноетнічних утворень становить ризик самоізоляції та знизить їхній вплив на формування загальнонаціонального порядку денного.

І якщо дійти компромісу, врахувавши всі ці побажання, зустріч Зеленського та Орбана буде здатна відкрити нову сторінку у відносинах наших держав. На користь як Угорщині, так і Україні.

Із текстом рекомендацій можна ознайомитися тут.

"Європейська правда" слідкуватиме за переговорами.

Автори рекомендацій, що лягли в основу даної статті:

Сергій Герасимчук, Рада зовнішньої політики "Українська призма"

Геннадій Максак, Рада зовнішньої політики "Українська призма"

Михайло Самусь, Центр досліджень армії, конверсії та роззброєння

Сергій Сидоренко, "Європейська правда"

Дмитро Тужанський, Інститут Центральноєвропейської стратегії