Крок Пекіна з метою посилити контроль над Гонконгом викликає протистояння зі США

Reid Standish

Заяви Пекіна про необхідність запровадити нові обмеження в Гонконзі задля безпеки країни, попри застереження Вашингтона, створили нову гарячу точку у відносинах між Китаєм і США.

Китай підірвав політичну бомбу, коли на щорічній сесії Всекитайських зборів народних представників (парламенту Китаю майже з 3 тисяч депутатів, які збираються на сесію раз на рік на два тижні і голосують за подані Компартією рішення) 21 травня було оголошено, що Пекін готує закони про заборону «підривної діяльності, сепаратизму і актів зовнішнього втручання» в Гонконзі.

Такі закони вважають відповіддю на масові демонстрації за демократію минулого року, в перебігу яких на вулиці автономного регіону виходили мільйони людей, що призводило до жорстоких сутичок із поліцією під час виступів проти впливу Пекіна на політичне керівництво Гонконгу.

Нові кроки, запропоновані керівництвом владної Комуністичної партії Китаю, викликали міжнародне занепокоєння тим, що дії Пекіна різко обмежать спеціальні свободи Гонконгу, гарантовані цій території 1997 року, коли Велика Британія передавала її під контроль Китаю.

Критики і юридичні оглядачі кажуть, що плановані зміни є найбільш кричущими порушеннями нині чинної унікальної правової конструкції.

Пропонуючи нові кроки, Пекін оминув автономний законодавчий процес Гонконгу і почав демонтаж схеми «одна країна, дві системи», в якій нині існує Гонконг, і тим почав, імовірно, найбільшу зміну свобод, законів і міжнародного сприйняття цієї території.

Серед найбільших занепокоєнь – побоювання про те, що Китай може створити в Гонконзі власні інституції, відповідальні за державну безпеку – що, по суті, означатиме створення Пекіном своїх власних силових структур у Гонконзі.

«Це відкриває всі шлюзи і ламає захисну стіну між Гонконгом і рештою Китаю, – сказала Радіо Свобода Елайза Лі, експерт із руху за демократію в Гонконзі з Університету Гонконгу. – Той факт, що Пекін зможе офіційно мати в Гонконзі свій апарат державної безпеки, відкриває для Пекіна практично необмежені можливості для дії».

У той час, як тисячі демонстрантів у Гонконзі, відкинувши вимоги дотримуватися дистанції, вийшли на протест і постали проти спецзагонів поліції 24 травня, в Пекіні міністр закордонних справ Китаю Ван Ї заявив, що запровадження пропонованого законодавства проти підривної діяльності з метою зупинити протиурядові протести, які тривають у регіоні протягом останнього року, стало «нагальною потребою».

Китайські посадовці кажуть, що вони проведуть ухвалення суперечливих законів про державну безпеку в Гонконзі «без найменших зволікань».

Але точна суть цих законів досі незрозуміла. Пекін подав проєкт рішення до парламенту, який має механічно затвердити його, минулого тижня; очікують, що за нього проголосують цього тижня. Після того, як очікують, законопроєкт допрацюють детальніше.

Але, хоча цих деталей наразі мало, занепокоєння вже великі.

Протягом квітня і травня, поки більшу частину уваги світу відволікало поширення коронавірусу, в Гонконзі з’являлися нові вістки про арешти активістів, бійки поміж законодавцями регіону і гострі заяви політиків із решти Китаю.

Це призвело й до спекуляцій про те, що керівник Китаю Сі Цзіньпін використовує прикриття пандемією для того, щоб здійснити вигідні для нього кроки в той час, як головні суперники, в першу чергу США, переживають труднощі через зростання числа жертв коронавірусу.

«Це мало статися чи з пандемією, чи без неї, але пандемія дає їм дуже добре прикриття, – сказав Радіо Свобода Стів Цанґ, директор Інституту Китаю Лондонського університету SOAS. – Але Пекін готував це вже протягом деякого часу – почавши задовго до пандемії».

Нові часи

Кроки Сі проти Гонконгу нагадують анексію президентом Росії Володимиром Путіним Криму від України 2014 року – хоча є й важливі відмінності.

Для початку, Пекін для досягнення своїх цілей використовує законодавство, а не сили спецпризначення. І, на відміну від Криму, світова спільнота давно погодилася, що Гонконг є частиною суверенної території Китаю – хоча й зі спеціальним статусом, закріпленим у міжнародній угоді, затвердженій ООН.

Але, як і з Росією в Криму, крок Китаю щодо Гонконгу може становити порушення міжнародного права і своїх власних попередніх дипломатичних зобов’язань. І, як каже Цанґ, це може мати далекосяжні наслідки.

«Це сигнал, що Китай може порушити чи проігнорувати будь-яку важливу міжнародну угоду, якщо вона йому стає незручна», – каже він.

Від 1997 року Гонконг існує як напівавтономне утворення в складі Китаю – з окремими від решти країни юридичною, політичною й економічною системами і з власною фактичною Конституцією, Основним законом, який передбачає такі свободи, як свобода преси й зібрань – яких не існує в решті Китаю.

Коли Велика Британія передавала Китаю свою колишню колонію, Китай зобов’язався дотримуватися системи «одна країна, дві системи» до 2047 року.

За тією угодою 1997 року ця територія, новостворений спеціальний адміністративний район Китаю, продовжувала квітнути як світовий фінансовий центр і самостійно керувати більшою часткою своїх справ – у повноваженнях Пекіна були головно питання оборони і зовнішньої політики.

Але з часу приходу до керівництва у владній у Китаї Комуністичній партії Сі Цзіньпіна 2012 року Пекін неодноразово втручався в спеціальний статус Гонконгу, що призводило до масових протестів – таких, як 2014 і 2019 років.

Обидва спалахи демонстрацій і протестів, а також міжнародного засудження закінчувалися тим, що Пекін врешті відступав. Але нинішній епізод підкреслює, якого великого значення Компартія Китаю надає ліквідації будь-яких внутрішніх загроз своїй владі, незалежно від міжнародної реакції.

«Пекін був би радий, якби його любили й вихваляли в усьому світі, і він має багато «м’якої сили» для досягнення цього, але він також охочий ризикувати, бо головна його турбота – стабільність і довговічність партії», – каже Цанґ.

Спантеличений світ

Державний секретар США Майк Помпео засудив минулого тижня плани Пекіна, назвавши їх «смертним присудом» свободам Гонконгу. Британія, Австралія й Канада теж висловлювали «глибоке занепокоєння» пропонованим китайським законодавством.

Але найтвердіша міжнародна відповідь надійшла з Вашингтона: адміністрація президента США Дональда Трампа розглядає можливість скасувати сприятливий торговельний та інвестиційний статус Гонконгу.

Проте такий крок поставив би в несприятливе становище і сотні американських компаній, які працюють у Гонконзі, і міг би підірвати американсько-китайські торговельні переговори.

Китай уже погрожував вжити заходів у відповідь на будь-які такі дії Вашингтона.

«Якщо США наполягають на тому, щоб шкодити інтересам Китаю, то Китай вживе всіх необхідних заходів, щоб протистояти цьому», – заявив 25 травня речник МЗС Китаю Чжао Ліцзянь.

У ситуацію втручався і Трамп, заявляючи, що, якщо новий китайський закон буде ухвалений, США дадуть різку відповідь – але не уточнив, яку саме відповідь він мав на увазі.

Але, як сказав Радіо Свобода професор політекономії Школи передових політичних студій Університету Джонса Гопкінса у США Хун Хофен, «Пекін думає, що США не відкличуть фінансові вигоди від Гонконгу, бо це призведе до надто великих втрат для американських компаній».

У відповідь на коментарі з Вашингтона з приводу Гонконгу, а також на незалагоджену торговельну війну і підтримку Тайваню з боку США голова МЗС Китаю Ван звинуватив неуточнені «політичні сили» у США в тому, що ті підштовхують обидві країни «до межі нової Холодної війни».

Перед Пекіном і далі постають значні економічні і дипломатичні виклики.

Нові протести в Гонконзі – такі, які відбулися 24 травня, – а також дедалі більший опір у цьому регіоні намаганням Пекіна посилити свій контроль загрожують ролі регіону як світового фінансового центру, що зашкодить усьому Китаєві економічно і призведе до менших, але постійних вуличних протестів.

«Зараз, коли Пекін іде на такі агресивні кроки щодо Гонконгу, – каже Хун, – адміністрація Трампа може лишитися практично без вибору, крім того, що зробити «попереджувальний постріл» і скасувати деякі привілеї регіону».