УП. Кляті питання
Что победит в борьбе за Львовскую ОТГ – правительственная методика или аппетиты местных феодалов
by Любомир ЗубачЛьвівщина – одна із тих трьох областей, Перспективний план якої уряд розглядатиме в останню чергу. Сталося це досить несподівано. Адже з переліком громад, які слід створити у Львівській області, обласна адміністрація визначилася досить давно, ще наприкінці лютого.
То чому ж так затрималися із затвердженням, що аж дотягнули до останнього такого засідання Кабміну?
Було так багато спірних моментів? Ні, точно не більше, ніж в інших областях. Річ в іншому – у політичних та земельних апетитах місцевих феодалів.
Відкусити шмат Львова, щоб отримати невеликий, але "свій" округ, свою "вотчину", де ти над панами пан – ось кінцева мета насправді. А формування ОТГ просто стало вчасним і вдалим інструментом. І про таку "схему" далі.
Взялися так укрупнювати, що дійшло до обрізання
Фактично, Львів ризикує стати єдиним обласним центром в Україні, що в результаті створення своєї ОТГ може втратити свої ж території. Зауважте, ті території, які вже майже 60 років були власне Львовом, його мікрорайонами.
Всі експерти погодяться, що реформа децентралізації, яку розпочали ще за минулого президента, в нас пішла чомусь хибним шляхом. І замість логічної підтримки великих міст обласні центри опинилися на периферії реформування. Очевидно, сильні міста як потужні економічні центри були невигідні Києву.
Створення Львівської ОТГ лише зайвий раз це доводить. У планах минулої влади не було (зокрема, у Перспективному плані створення ОТГ) розширення Львова. Але водночас ті громади, які вже й так входили до території міста (Винники, Брюховичі, Рудно), залишалися зі Львовом.
Після виборів нова влада взяла курс на завершення адміністративно-територіальної реформи – фактично заходилася активно дооб’єднувати громади.
Тож, на початку року, у січні, Львів висловив позицію, в якому форматі він бачить своє майбутнє. Йшлося про об’єднання з 20 сусідніми містами і селами. Фактично про приміську зону, яку в ще Генплані 2010 року назвали "Великий Львів". Претензії на кожен населений пункт місто мусило аргументувати перед ОДА, а відтак і перед урядом. Повірте, пояснення на пальцях нікого не влаштовувало й не переконувало.
Деякі з перелічених громад на той час справді вже встигли створити свої невеликі й не надто спроможні ОТГ. Щодо них, відтак, і зав’язалась основна дискусія. Штормило Львівщину два місяці з перекритими трасами, пікетами під ОДА і мільйонами обурених дописів у Фейсбуці. І, до слова, не тільки щодо створення Львівської ОТГ. На Львівщині створюють ще шість десятків об’єднаних громад (!).
Врешті-решт Львівська ОДА таки сформувала Перспективний план. Якщо говорити про Львів – не всі побажання міста було враховано. Але Львів таки погодився на запропонований формат Львівської ОТГ. Бо це було аргументовано, а головне – у результаті відкритої дискусії.
І от Перспективний план уже в Києві, є однозначна позиція ЛОДА щодо Львова, позитивне сприйняття профільного міністерства і мерія чекає на засідання уряду. Минає тиждень – Перспективний план Львівщини не розглядають, минає ще один – нема. Врешті, за два дні до одного із засідань Кабміну, з’ясовується, що поки Львів чекає, долю Львівської ОТГ вирішили переписати без нього.
Виявилося, в останній момент урядовців намагалися "переконати" переписати Перспективний план Львівської області. І, звичайно, в частині, що стосується власне обласного центру. І тепер уже йшлося не про приєднання жодних сіл чи селищ, а про те, щоб забрати те, що називалося Львовом і роками й мільйонами фінансувалося з бюджету Львова.
Отож, навколольвівські містечко і два селища – Винники, Брюховичі і Рудно. Усі вони досі роками мали особливий статус – хоч і автономні, але й водночас у складі Львова. Це, звісно, рудимент радянської системи терустрою, який залишився Львову у спадок і який новий устрій, очевидно, покликаний виправити.
І якщо Рудно, здивоване такими "несподіваними" планами, відразу заявило про те, що бачить майбутнє тільки зі Львовом, то з Винників та Брюховичів відчутно повіяло протекторатом місцевих феодалів. І тут заговорили про свої ОТГ, навіть знайшли ресурси в час пандемії їхати на пікети в Київ.
Щоб не скочуватись в емоції, кілька фактів.
Напередодні минулих виборів у Винниках активно в медійному плані реанімували ідею Дрекслера про Великий Львів. Тепер же, напередодні наступних – різко поміняли траєкторію та масштаб апетитів і вже заговорили окрему, суто Винниківську ОТГ. Головний аргумент – мовляв, зі створенням Львівської ОТГ Винники втратять статус міста. Хоча насправді ж Винники так і залишаться містом у складі Львівської ОТГ. А депутатів дійсно поменшає.
"Львів прийде і забудує всі наші ліси", – тим часом б’ють у груди брюховицькі очільники. І скромно мовчать про найбільшу земельну аферу Львівщини власне у їхніх же Брюховичах, де сотнями гектарів вирубували сосновий ліс. І це не Львів був "замазаний" у цьому по самі лікті.
І щоб закінчити тему самостійності та амбіцій, трохи цифр. 2019 року Львів витратив на функціонування Винників, а саме на освіту, медицину, культуру та іншу інфраструктуру – 132 мільйони гривень. У той час від Винників надійшло ПДФО 27 мільйонів. Як апологети Винниківської ОТГ збираються компенсувати цю різницю – не кажуть.
Далі про Брюховичі. Торік Львів інвестував у них 39,5 мільйона гривень. Селище сплатило ПДФО – 16,5 мільйона. І знову логічне запитання: яким чином цей населений пункт може успішно існувати без додаткової допомоги?
Я розумію, що звичайні люди не до кінця усвідомлюють, що відбувається. А відбувається от що: крім того, що відокремлені громади не матимуть за що утримувати своїх освітян, медиків, працівників культури (а з утворенням окремих ОТГ – це буде їхній обов’язок), так ще й ті 30 тисяч львів’ян, які зараз мешкають у Винниках, Рудно і Брюховичах, залишаться без пільг мешканців Львова – наприклад, пенсіонери не матимуть пільгового проїзду у громадському транспорті, а учасники АТО будуть без виплат у 100 тисяч кожному.
І про політику, замішану на ОТГ
Чому ж Львівська ОТГ стала таким собі каменем спотикання? Насправді, все дуже просто й логічно. Наближається осінь, а з нею не лише прогнозована друга хвиля коронавірусу, а ще й місцеві вибори. Звісно, місцеві феодали хочуть залишитися "у процесі". Оскільки велика львівська громада, на щастя, їм "не по зубах", вони хочуть зберегти хоча б свої невеликі "вотчини".
Що далі? Всі карти на столі – і ми стоїмо на порозі прийняття рішення. Бліцкриг щодо зміни Перспективного плану Львівщини з голосу провалився, і, як мінімум, Львову вдалося донести свою позицію до широкого загалу. Тепер рішення за урядом: пристати на свою ж методику формування спроможних громад чи піддатися тиску місцевих феодалів, замаскованих під захисників інтересів громад.
В Україні й справді живуть від виборів до виборів. І, здавалося б, на перший погляд, зовсім не політичні події цілком логічно пояснюються саме політичними кроками. А хотілося б більше здорового глузду і державницької далекоглядності, бо ж із новим адмінустроєм нам довгі роки жити. І бажано, щоб ще й не мучитися.
Любомир Зубач, для УП
Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.