Промисловий потенціал України – це було давно і неправда

На запити ЗМІ надаю особистий експертний коментар щодо проблем розвитку промисловості України

За підсумками квітня 2020 р. падіння промислового виробництва становило 16,7% до квітня попереднього року. Серед країн Східної Європи, що вже оприлюднили дані за квітень, це поки що найнижчий показник: в Білорусі промислове виробництво в квітні скоротилося на 7%, в Росії – на 6,6%, а в Казахстані зафіксовано зростання на 6,2%.

Якщо в більшості інших країн світу падіння промисловості розпочалося лише з березня, то в Україні – триває вже сьомий місяць підряд.

Криза коронавірусу лише пришвидшила падіння, однак тренд активної деіндустралізації економіки бере свій початок ще з кінця 2018 року, і був спровокований неадекватно жорсткою монетарною політикою.
Скорочення та примітивізація промислового виробництва набуло таких масштабів, що в травні спричинило необхідність зниження виробництва в енергогенеруючих компаніях. Примітним є те, що темпи падіння обсягів виробництва машинобудування як і інвестицій в цю галузь є одні з найнижчих.

Політика монетарного регулювання, яка проводилася НБУ протягом останніх 2-х років, породила численні проблеми та дисбаланси в реальному секторі економіки, серед яких - декредитування, демонетизація, детехнологізація, безробіття, трудова міграція.

Екзальтоване бажання Правління НБУ досягти цільової інфляції навіть ціною свідомого гальмування економічного зростання створило рекордно жорсткі монетарні умови для реальних виробників як за каналом процентної ставки, так і за каналом обмінного курсу. Дорожнеча кредитних ресурсів в умовах відсутності фондового ринку критично обмежила можливості розвитку виробництва, а нинішня криза ще й додатково обмежила попит, зокрема на промислову продукцію.

Номінальна ставка кредитування промисловості навіть після скорочення облікової ставки НБУ становить 16% річних, а якщо врахувати той факт, що в промисловості продовжується падіння цін (у річному вимірі на 5,6% за 4 місяці поточного року), то отримуємо, що реальна ставка за новими кредитами для промислових підприємств перевищує 20% річних. В той час як, наприклад, в Грузії номінальна ставка за новими кредитами промисловості становить 11,5% (при інфляції в 6,9%), в Білорусі – 11% (при інфляції 5,4%) і т.д.

Пріоритети банківської діяльності природньо відмежувалися від ненадійного та громіздкого кредитування реальної економіки та зосередились на вкладанні коштів у низькоризикові і високодохідні боргові цінні папери держави, або ж просто в депозитні сертифікати НБУ.

Дійсно, слова Президента України В. Зеленського про те, що «Індустріальна слава України поступово стає спогадами і ми ризикуємо, що про наш промисловий потенціал скоро будуть говорити: Це було давно і неправда» – уже стають пророчими.

В нинішніх умовах потрібна активна і навіть агресивна політика центрального банку, спрямована на підтримку економічного зростання. Зважаючи на сучасний світовий досвід як розвинених країн, так і країн, що розвиваються, для України нині актуальними є такі зміни в дизайні монетарної політики:

• зниження ключової процентної ставки центрального банку;
• розширення числа цільових показників діяльності центрального банку за рахунок індикаторів економічного зростання, кредитування, зайнятості тощо;
• розвиток інструментів довгострокового рефінансування інвестиційних проектів за пільговими ставками;
• пом’якшення регулятивних вимог до оцінки кредитних ризиків за активними операціями банків.