Велике протверезіння в Росії

Зараз в РФ ми спостерігаємо зіткнення суворої реальності: кремлівський режим не тільки авторитарний, але ще й повністю антисоціальний і мілітаризує свідомість людей

Ми бачимо величезну різницю між більшою частиною Європи, де говориться перш за все про жертви і про примирення, про ту нову реальність, яка народилася після Другої світової війни, і Росією, яка святкує виключно свою перемогу. Причому в карнавальних ходах навіть фізично відтворюється саме торжество перемоги.

Це абсолютно не випадково, тому що ідея цієї перемоги в російській інтерпретації полягає в тому, що сьогодні вся Європа та весь світ винні Росії: вона принесла таку жертву, що всі їй повинні, вона має право на свою геополітику, на захист своїх інтересів, тому що вона це заслужила.

Зрозуміло, що весь наратив про те, що це була одна окупація, яка змінила іншу, заперечується. Заперечується, до речі, й ідея, що війна була розв’язана двома тоталітарними режимами. Насправді це дуже важливий історичний розлам. Тобто радянський і сьогоднішній російський наративи говорять про те, що це був просто вимушений захід, що ніякої «справжньої» окупації не було. Це все були вимушені заходи. І те, що після війни ці захоплені в 1939—1940 році території, були знову включені до складу Радянського Союзу навіть не пояснюється, тобто відбувається повний такий історичний негаціонізм (Вид історичного ревізіонізму, при якому «нова» концепція будується на запереченні та/або ігноруванні твердо встановлених наукою фактів), заперечення всієї незручної пам’яті разом з цим 1939 роком, разом з Пактом Молотова-Ріббентропа і його секретними протоколами.

Читайте також:

Мирослав Маринович
І Путін це розуміє. Що відбувається прямо на наших очах?

Заперечується взагалі вся незручна пам’ять. Тобто відбувається повне переписування радянського періоду, і Сталін займає в цьому радянському періоді, зрозуміло, дуже почесне місце, тому що саме при ньому, під його мудрим керівництвом була здобута перемога над гітлерівцями.

Наведу приклад: нещодавно зняли меморіальні дошки в Твері, які були встановлені у 1991 році, наприкінці радянської влади. Там була розстріляна частина жертв Катині. Тобто Катинь сьогодні фактично заперечується і на будівлі, яка належала НКВС, в якій відбувалися розстріли. Ці дошки були зняті через відсутність доказів. Тобто залишається єдина пам’ять — Велика Перемога. Навіщо це потрібно? Це просто така собі мілітаризація свідомості.

Безсмертний полк — це апофеоз цієї мілітаризації свідомості, тому що відбувається об'єднання мертвих і живих в одній ході безсмертного полку, яка символізує безсмертний російський народ. Тут я мушу сказати, що це дуже схоже на культ мертвих полеглих бійців у нацистській Німеччині.

Але нацистська Німеччина мала дуже страшного харизматичного лідера як Гітлер. Я думаю, що переважна більшість німців, а деякі і до самого кінця війни, вірили в ось цю ідеологію націонал-соціалізму й Третій Рейх, який прийшов на 1000 років. Це не зовсім те ж саме, що відбувається в Росії. У Росії, звичайно, є певний порив, відбуваються найрізноманітніші заходи, які сприяють мілітаризації свідомості. Є ідея облоги фортеці, йдеться про те, що вороги навколо, а наш народ безсмертний і непереможний і т.д. Є якесь внутрішнє переконання й харизма найголовнішого лідера Путіна.

І тому ми зараз бачимо дуже цікаву річ, а саме те, як ця конструкція хитається, якщо не валиться, під ударами такого невидимого ворога як ось цей COVID-19. Це відбувається тому, що раптово, я думаю, сталося дуже велике протверезіння. Путін сидить у свого роду бункері, показується тільки через телезв’язок: нікуди не виходить, ні з ким не зустрічається, тому що здоров’я лідера нації - це найголовніша турбота. Але в самій Росії дуже стрімко відбувається зростання числа заражених.

Росія виходить на одне з перших місць в світі за кількістю заражених. Якими згодом будуть наслідки економіки, що 20 років трималася на нафтових і газових грошах — поки не зрозуміло. Всі говорять про те, що Росії загрожує зубожіння. Сьогодні відбувається зіткненні ось цієї суворої реальності: цей режим не тільки авторитарний, але ще й повністю антисоціальний і мілітаризує свідомість людей.

Читайте також:

Карл Шльоґель
Жахіття Другої Світової повернулись. Як бути нам?

Між Україною та Росією існує принципова різниця, яка полягає в тому, що Росія знову виправдовує весь радянський досвід і повністю заперечує порівняння між двома тоталітарними режимами — нацизмом й комунізмом. Тоді як Україна проголосила злочином пропаганду символіки обох режимів. Тобто вона ці режими рішуче засудила. У цьому сенсі Україна дійсно пішла далі частини європейських країн.

Ось цей розлом між Україною й Росією є принциповим. Я думаю, що Україна повністю стала на європейський шлях розвитку саме тому, що визнала обидва ці тоталітаризми злочинними і засудила радянське минуле. Справа в тому, що навіть Голокост став об'єктом політичної спекуляції в Росії. Ми це дуже чітко бачили, коли Володимир Путін прибув в Ізраїль, виступив там в меморіалі, і тепер всі кажуть, що фактично Радянський Союз врятував євреїв від знищення.

Зрозуміло, що це історична неправда, тому що на той час, коли Радянський Союз звільнив Аушвіц війна була вже закінчена і шість мільйонів людей були знищені. Радянські війська, як втім і американські, звільняли табори навіть не знаючи, що там відбувалося. Для радянських жахом було відкрити Аушвіц, як для американців таким же жахом було відкрити Бухенвальд. Правда полягає в тому, що євреїв не рятував ніхто, крім окремих осіб та організацій.

Але сьогодні Росія виставляє рахунок і це підтримується певними особами та організаціями в Ізраїлі, є мільйон вихідців країни й частина з них цілком підтримує Путіна. «Не було б нас — вас би всіх пустили б на мило», — це той текст, який я читала в різних ЗМІ про цю ситуацію. Звісно, ми повинні боротися з цією неправдою, яку, на жаль, підтримує частина ізраїльського істеблішменту.

Приєднуйтесь до нашому телеграм-каналу Мнения НВ