Рік Голобородька
Україна більш-менш благополучно пережила перший рік президентства Володимира Зеленського. Катастрофи не сталося. А на прориви ніхто й не сподівався.
Що спричинило перемогу Зеленського в 2019-му? Протестне голосування більшості виборців – раз. Олігархічна змова – два. Замість олігарха Порошенка на чолі України став ставленик олігарха Коломойського.
Якщо зобразити життєвий шлях людини у формі графіку, то Володимир Зеленський пройшов власний пік саме рік тому. Після 24 травня 2019 року – дня інавгурації Зеленського – вся країна спостерігає за поступовим падінням кривої його життя…
Питання «чому так?» - зайве. Бо Зеленський не є лідером країни, а лише грає роль Президента. У нього немає комплексного бачення економічного, політичного та культурного розвитку України. Володимир Зеленський не розуміє що таке «геополітика» та не вміє грати «за Україну» на геополітичній шахівниці.
Президент не має своєї політичної лінії в питаннях Криму, війни на Донбасі, відносин з НАТО, ЄС та Росією.
Україна продовжує перебувати в принизливому стані прохача перед МВФ, який видає нам гроші під жорсткі зобов’язання.
В Україні слабкий Уряд (другий за рік) та немічний парламент. Країна продовжує перебувати під серйозним зовнішнім впливом США та ЄС, а реальна влада - у представників великого капіталу: Ахметова, Коломойського, Пінчука…
Олігархи ще не поділили Україну зсередини. На кону - стратегічні підприємства та земля. Зовні за Україну триває боротьба між Росією та США. У цій боротьбі, на жаль, Україна Зеленського – статист…
За рік президентства Володимир Зеленський втратив підтримку активної частини суспільства. Однак рейтинг довіри до нього, навіть попри поступове падіння, залишається на рівні 40-45 %.
Незважаючи на те, що вся країна під час останньої великої прес-конференції Зеленського пережила культурний шок від продемонстрованого інтелектуального рівня першої особи, нічого незворотного найближчим часом очікувати не слід.
Рік слабкого Президента, за яким придивляється «нянька» Аваков та яким керують олігархи, продемонстрував обнадійливу тенденцію. В Україні помітно зростає рівень самоорганізації людей. Значна частина молоді та людей середнього віку не пов’язують своє майбутнє зі слабкою державою й активно займаються розвитком власної справи. Щоправда, чимало таких людей розвивають бізнес не в Україні.
Об’єктивно це – чи не найкраще, що рік президентства Зеленського дав українцям. Усі притомні люди бачать: сподіватися на таку владу марно. Твій добробут залежить від тебе. Важливо, щоб держава якомога менше втручалася (або краще так – втручалася за встановленими і зрозумілими правилами) в економічне життя маленького українця та поступово зменшувала кількість «кровосісь» - контролюючих та фіскальних органів.
Зеленський, звісно, нікуди не дінеться. Принаймні, ще 4 роки. Він продовжуватиме удавати з себе Президента. Володимир Олександрович був і залишається результатом компромісу між олігархатом та навколоолігархічними елітами.
І в черговий Майдан ніхто з олігархів вкладати кошти не буде. Порошенко – під питанням…
Висновок з Зе-річниці для маленького українця простий: сподівайся на себе, гуртуйся з ініціативними однодумцями. Будуй власну Україну. Але жорстко контролюй владу, щоб лиха не наробила. А нічого доброго від Зе не буде…
Олександр Арабач