Чого хотіла Болгарія від України і хто нарадив?
by Михайло ШтекельКілька днів тому болгарський парламент виступив із застереженням щодо адміністративної реформи в Україні. Парламентарів сусідньої країни обурив намір частини місцевих жителів Болградського району Одеської області об’єднатися у п’ять об’єднаних територіальних громад. На думку депутатів Народних зборів, саме так називається в Болгарії парламент, район має залишатися окремою адміністративною одиницею. Після перемовин посла східноєвропейської країни із українським міністерством закордонних справ, сторони заявили про відсутність претензій.
Але як з’явилася заява болгарського парламенту? Чому говорити про болгарську діаспору в Україні почали зараз і наскільки це актуальна проблема для країни, яка з 2007 року входить до Євросоюзу. Радіо Свобода звернулось із цими питаннями до болгарського журналіста і оглядача Петара Карабоєва.
– Наскільки актуальними для експертного середовища Болгарії і ЗМІ є теми України та української Бессарабії?
– Назвати їх «гарячими» темами було б великим перебільшенням. Я б не сказав, що багато болгарських журналістів мають глибокі знання про внутрішній розвиток України та процеси, що там відбуваються.
Також небагатьох в Болгарії можна назвати експертами з українських питань, причому більшість з них – історики, а не аналітики того, що відбувається в сучасності.
– Наскільки ці темі важливі?
– Важливі для чого саме? Для місцевого бізнесу – певною мірою так, тому що деякі українці приїжджають як сезонні працівники чи туристи. Втім я не впевнений, що хтось займається із Україною великим бізнесом.
Щодо політиків, то більшість з них вважає за краще бути, або видавати себе «відповідальними патріотами».
В реальності це означає не ображати Росію.
Якщо спростити, то вони воліють залишити Україну великим державам, а саме США, Німеччині, Франції, Росії і Великобританії, а самім «бути як усі», коли Євросоюз ухвалює стосовно України будь яке рішення.
– Чи є болгарська діаспора за кордоном, наприклад в Україні, важливою темою усередині країни?
Ця тема обговорюється, але я б не назвав її важливою. Деякі університети залюбки приймають до себе студентів із діаспори, але їх небагато. Деякі представники діаспори зацікавлені в отриманні болгарського громадянства, але це не є проблемою, враховуючи сумну ситуацію із демографією в Болгарії. Інколи їх обговорюють у телевізійних ток-шоу, але це все.
Діаспора не голосує на болгарських виборах, отже політика в Болгарії по відношенню до них – доволі цинічна. Для політиків діаспора – це непогана можливість з’явитись в ЗМІ в образі великих патріотів-покровителів.
Водночас у Болгарії є програми з культурної, освітньої чи гуманітарної підтримки для етнічних болгар в Україні, але ті, хто їх реалізовує, вважають за краще триматися поза політикою.
– Що могло підштовхнути болгарських політиків ухвалити таку заяву про Болградський район Одещини в Україні?
– Вже десятиліттями ставлення до етнічних болгар в Україні романтизується істориками та експертами з середньовіччя та XIX століття. Тож підхід політиків визначається саме такою концепцією.
Вони більше знають про тих великих болгар, які закінчили гімназію у Болграді в 1860-х роках, ніж про те, що сталося з Україною після 1917 року, чи під час Другої світової війни чи після 1991 року.
Переважна більшість з таких людей вважає болгар в Україні беззахисними і дуже бідними родичами, які живуть мало не в країні третього світу.
Вони не знають, що, наприклад, в Одеській області мешкають доволі успішні бізнесмени болгарського походження.
Отже тема болгарської діаспори, в даному випадку в Україні, переважно експлуатується виборчим блоком «Об’єднані патріоти». Це строката і нестабільна коаліція націоналістів, яким дозволили увійти в уряд, щоб голосувати разом з партією ГЕРБ (Громадяни за європейський розвиток Болгарії), як правило, в обмін на щось інше.
Тож декларація, про яку йдеться, є скоріше частиною внутрішньої політики і певною мірою помилкою системи.
Оскільки Україною майже ніхто не цікавиться, одному з цих «Патріотів» легко пошуміти. За збігом обставин, керівник Болгарсько-Української групи дружби в парламенті – один з таких «Патріотів».
Декларація не проходила до парламенту через комітет із зовнішньої політики або комітет з питань політики щодо болгар за кордоном.
І цей факт критикує опозиція, яка, на жаль, є дуже проросійською партією із корінням ще комуністичних часів.
Врешті-решт у Болгарії, країні, що знаходиться на межі авторитаризму, рідко має значення те, що думає парламент. Все залежить від прем'єр-міністра Бойка Борисова і того, як він використає свою партію ГЕРБ.
Коротше кажучи, болгарський націоналіст Валерій Симеонов (не найгірший серед багатьох), ймовірно спілкувався із такими людьми, як український народний депутат Антон Кіссе, шукав і знайшов можливість привернути до себе увагу в той час, коли через пандемію COVID-19 майже усі говорять виключно про прем’єра Борисова, уряд та партію ГЕРБ.
Радіо Свобода намагалося зв'язатися із народним депутатом Кіссе, запитати із ким із членів парламенту Болгарії він спілкувався і дізнатися про його оцінку заяви болгарського парламенту, але він не відповів.
Читайте ще:
Межа «Мінська»: як Зеленський домовлятиметься з Путіним щодо Донбас