«Плівки Деркача»: чому зараз, кому вигідно та як далі будувати відносини зі США

by

Оприлюднення плівок розмов нібито п’ятого президента України та ексвіцепрезидента США збіглося у часі з пресконференцією президента з нагоди річниці перебування на посаді. Як би дивно це не звучало, але навряд чи йдеться про банальний збіг. З одного боку, нового на записах небагато, але питань все одно значно більше, ніж відповідей. Справа в тому, що оприлюднені розмови датуються початком 2016 року, а вже цього листопада у США відбудуться вибори, на яких Байден протистоятиме Трампу. Записи, що представлені депутатом Деркачем, дають підстави знову говорити про «українській фактор» в американській політиці напередодні виборів.

Чому саме зараз або «Імпічмент. Серія друга»

«Чому саме зараз?» – це, насправді, найбільш логічне питання з усіх, яке виникає у зв’язку з оприлюдненими записами. Те, що віцепрезидент часів Обами безпосередньо опікувався Україною у Вашингтоні та неодноразово відвідував Київ, було відомо ще 4 роки тому. Ба більше, навіть сам Байден публічно визнав, що виділення Україні мільярда доларів фінансової допомоги безпосередньо залежало від того, чи буде звільнений тодішній генпрокурор Шокін. Фрагменти діалогів між Байденом і Порошенком щодо звільнення Шокіна як вимоги американської сторони для отримання фінансових гарантій стали предметом оприлюднених частин розмов.

Ця тема добре відома у США й безпосередньо пов’язана з причиною початку імпічменту в Штатах, адже у телефонній розмові минулого літа Дональд Трамп просив свого українського колегу розслідувати саме цей аспект діяльності Джо Байдена в Україні, коли його син Хантер працював у раді директорів української газовидобувної компанії «Бурізма» та отримував по 50 тисяч доларів, не маючи досвіду в газовій сфері. Цей наратив американці сприймають із надзвичайно великою образою на рівні корупції, а риторика щодо винуватості Байдена серед республіканців не вщухає.

Так звану «справу Бурізми» та роль Байдена ніхто не міг розслідувати у 2016 році. По-перше, тодішня влада в Україні була повністю контрольована Порошенком, по-друге, саме ця влада й підтримувала демократів на чолі з Гілларі Клінтон у 2016 році, тож лише зараз після зміни президентів як у Києві, так і у Вашингтоні існує можливість справжнього розслідування. Що стосується так званого розслідування в рамках процедури імпічменту 2019 року, то в Палаті представників демократи не ставили за мету викриття Байденів, а республіканська більшість у Сенаті прагнула якомога швидше завершити процес. Де-факто одне й те саме питання розглядається знову, але тепер не з Вашингтону, а після чергового імпульсу з Києва.

Іще одне з нерозкритих питань стосується безпосередньо «зливу цієї інформації в пресу», ще й абсолютно немедійним Деркачем. Із запису стає зрозуміло, що це справді уривки: навряд чи це повні версії телефонних переговорів Байдена та Порошенка. Оприлюднені шматки розмов мають велику розбіжність у датах від березня до травня, а отже існує ймовірність того, що це дійсно неповні версії розмов перших осіб держав. Не менш важливо, що американська сторона також веде записи такого роду розмов. Тож можна очікувати на публікацію розмов із боку Штатів, щоб перевірити їхню справжність. У разі, якщо таке рішення схвалить Держдепартамент.

Існує думка про те, що Державний департамент США розпочав кампанію тиску на депутата Деркача: мовляв, Вашингтон погрожує особистими проблемами нардепу, якщо той не опублікує повні версії розмов. Таку версію висловив Андрій Теліженко, який є не лише колишнім співробітником посольства України в США, але й одним із найближчих друзів особистого адвоката Трампа Руді Джуліані. Пан Теліженко зазначив, що неофіційний тиск на МЗС України чинить заступник Держсекретаря Джордж Кент. Навіть якщо це дійсно так, Кент аж ніяк не належить до прихильників Трампа, так само як і більшість так званого deep state, тому така вірогідність безпосередньо існує.

До внутрішньої української конспірології слід додати ще й американську. Необхідність збити на деякий час медійну підтримку Байдена можна простежити у внутрішній політиці США, адже в планах нинішньої адміністрації – затриматися у Білому домі ще на один термін. Трамп, вочевидь, залишається без свого козиря – сильної економіки, яка послаблюється у зв'язку з кризою та карантином. Тому безперечно, шукати новий-старий компромат на Байдена, як на майже стовідсоткового опонента на виборах у листопаді, можуть саме соратники чинного президента. І лише з цієї позиції можна припустити, що йдеться, найімовірніше, про певну координацію в оприлюдненні плівок, але навряд чи безпосередньо від Дональда Трампа.

Вершина айсбергу, за яким не слідує потепління

Також складно припустити, що на цьому можуть зупинитися як у Києві, так і у Вашингтоні. В Україні вже проголосовано створення тимчасової слідчої комісії. У Штатах – очолюваний республіканцями комітет Сенату з питань внутрішньої безпеки та урядових справ розблокував можливість виклику на допит працівників компанії Blue Star Strategies.

Ця фірма, як заведено казати у США, була лобістом «Бурізма», де і працював Байден-молодший. Тобто шанси на те, що син майбутнього кандидата в президенти від демократів прийде на допит в один із комітетів Сенату, в якому республіканці мають більшість, досі мізерні. Більше того, у компанії Blue Star Strategies деякий час працював і Андрій Теліженко — колишній працівник посольства України в США, який в інтерв’ю виданню Politico у 2017 році заявив, що певні працівники посольства співпрацювали з Демократичною партією США проти Трампа, який тоді був кандидатом у президенти.

Штаб Байдена також відреагував на записи, але вони передовсім пов'язують це навіть не скільки з Трампом чи внутрішньо українським контекстом, а безпосередньо зі спробами РФ знову втручатися у вибори, зокрема й через пропагандистський канал Russia Today. Речник Байдена Ендрю Бейтс написав, що розмови суттєво відредаговані, та це все одно – «дірка від бублика». Звичайно, оприлюднені записи вже впливають на кампанію у США, але у фоновому режимі. Водночас іншого шляху, як розслідувати предмет цього витоку як у Києві, так і у Вашингтоні, на сьогодні не існує.

Кінець двопартійної підтримки або шанс на новий порятунок

Звичайно, схоже на те, що американці справді не помітили цієї новини або принаймні хотіли зробити саме такий вигляд. Перші серйозні інформаційні приводи опублікували вже після пресконференції Володимира Зеленського. Проте на це також є пояснення: абсолютна більшість ЗМІ контролюється демократами або симпатизує їм. Оскільки Байден вже скоро офіційно стане кандидатом саме від «синіх», то продемократичні медіа із величезною аудиторією не можуть собі дозволити робити з цих плівок справжній скандал. Однією з перших газет, що відреагувала на це, стала The Washington Post. Основне застереження автори статті висловлюють безперечно щодо впливу цієї історії, в якій досі не поставлено крапку, на вибори 2020 року. Дійсно дивно з точки зору пеерсічного американця, чому ця тема знову порушується: минуло вже 4 роки, в обох державах змінились президенти та склад парламентів.

Як і очікувалося, фурору в американських ЗМІ ця історія не спричинила, але й не була геть проігнорована. Саме тому цілком логічно, що, зважаючи на те, що вибори мають відбутися лише за 5 місяців, слід очікувати на серйозну та тривалу активізацію цієї теми щонайменше американцями, зокрема й прихильниками Трампа. Продемократичні медіа застерігають від надмірної довіри записам, продемонстрованим колишнім КДБістом, який відносно нещодавно зустрічався з особистим адвокатом Трампа Руді Джуліані.

Безперечно, під час пандемії, коли дипломатичні візити неможливі, такого роду дії кидають тінь на усю державу, але не слід переоцінювати ці записи. Вони фактично не показали нічого нового, а тільки підтвердили вже відомі наративи щодо внутрішньої політики як у США, так і в Україні. Про американський вплив в Україні вже дізнались або від самого Байдена, або від свідків у Конгресі під час справи щодо імпічменту минулої осені, наприклад, від колишнього посла США в Києві Марі Йованович. Тези про зовнішнє управління більш ніж переконливими, але аж ніяк не є новиною.

Зараз необхідно виважено намагатися уникнути помилок минулих президентських виборів 2016 року, коли тодішня українська влада відкрито підтримувала опонента чинного президента. Тоді всі також думали, що переможе Гілларі Клінтон. Не виключено, що й сам Трамп так думав. На сьогодні спиратися на американську соціологію щодо шансів Байдена/Трампа – все одно, що покладатися на грудневий прогноз погоди. Україні справді потрібна двопартійна і двопалатна підтримка у США, і сигналів про те, що вона під загрозою, немає. З іншого боку, треба розуміти, що результатів цих непередбачуваних виборів у Штатах чекають іще більше, ніж у всьому світі. Єдиною перешкодою для подальшої підтримки Києва може стати не цільове призначення вже виділеної допомоги раніше або політичні чи корупційні скандали в Україні. Поки подій такого масштабу Вашингтон не спостерігає, хвилюватися зарано. Навіть більше, США оголосили про виділення чергової фінансової допомоги Україні на боротьбу з коронавірусом.

Наша держава знову може повернутися до порядку денного американських чиновників і медіа, але це шанс нарешті продемонструвати успіхи у внутрішній політиці та реальні реформи, щоб наратив про найбільш корумповану країну у світі із назвою «Україна» забули в урядових кварталах Вашингтону. У відносинах із таким сильним гравцем необхідно виробити тривалу стратегію, а в умовах двопартійної системи постійно балансувати між центрами впливу ухвалення рішень.

Владислав Фарапонов, експерт аналітичного центру «Ad astra», асоційований експерт Kyivstratpro, студент Wright State University, Ohio (США), спеціально для «Слово і діло»

Хочете обговорити цю новину? Долучайтеся до телеграм-чату CHORNA RADA

Найкращі інфографіки від аналітиків «Слово і діло» щодня без зайвого тексту – у телеграм-каналі Pics&Maps