Федір Стригун про... добрих людей

«Сюди я більше не їздун. Провалися пропадом ця Москва, але я в неї більше не їду» — такий висновок для себе зробив актор після того, як зіштовхнувся з підступністю тоталітарної системи.

Народний артист України, Федір Миколайович Стригун, виклав на свій YouTube-канал перше відео – «Федір Стригун про…добрих людей».

У відео, Федір Миколайович, розповідає про спогади з життя в СРСР, про роботу в театрі ім. Марії Заньковецької, арешти дисидентів, постійні доноси співгромадян, та багато іншого. Не забуває артист про щирих і добрих людей, згадує Івана Світличного і, загалом, переосмислює події, що відбулися з ним протягом життя.

Символічно, актор починає свої спогади словами Тараса Григоровича Шевченка: «Серце болить, а розказувать треба». «Цей вислів супроводжує мене все життя» — зазначає Федір Стригун.

«Найбільше, що мені в житті поталанило — це зустріч з хорошими, розумними та добрими людьми» —розмислює Федір Миколайович.

Далі артист розповідає про поїздку в Москву, Леся Танюка, затримання та переслідування. Розказує про те, як визначав, хто за ним слідкує.

Не без гіркоти у голосі, згадує Федір Миколайович про творчу інтелігенцію. Особливо цікавою, нам видалася історія про таємний збір інакодумців, де вони підписували документ в захист ув’язнених дисидентів.

«Ми підписуємо собі вирок. Всі, хто підписує в захист цих людей будуть сидіти. І я буду сидіти, а ти краще на сцені грай, там ти більше користі зробиш» — цими словами Іван Світличний буквально врятував Федора Стригуна від репресій.

«Правда нікому не була потрібна — продовжує міркувати Федір Миколайович. — Тоді у театрі кожен третій чи четвертий був стукачем». Як бачимо з оповідей цього видатного артиста, правда вважалася зрадою Вітчизни і жорстоко каралася. Людей залякували і змушували мовчати про ті жорстокі реалії, які відбувалися довкола.

«Людина повинна виховуватися вільною, свободною, не рабом!» — підсумовуючи, зазначив Федір Стригун.

Відео радимо переглянути кожному. У ньому збережена наша історична пам'ять і розказано те, про що довго доводилося мовчати.