Козаки розбили польське військо

Козаки і селяни на чолі з гетьманом Тарасом Федоровичем розгромили польські війська під Переяславом 25 травня 1630-го. Подія увійшла в історію під назвою "Тарасова ніч".

Передумовою до битви стало велике козацько-селянське повстання, викликане національно-релігійними утисками з боку польської шляхти та поступками керівництва реєстрових козаків полякам.

Запорозькі козаки розбили шляхетські та деякі вірні їм реєстрові загони під Корсунем та встали табором біля Переяслава, куди сходились десятки тисяч нових повстанців. Тоді ж польське коронне військо на чолі з гетьманом Станіславом Конєцпольським, підсилене німецькими найманцями вийшло з міста Бар, розпочавши кровопролитні бої з козаками, які тривали майже весь травень. Козацький табір взяли в облогу, яку повстанці успішно відбивали за допомогою гармат.

З обложеного табору козаки чинили постійні вилазки. Один загін навіть намагався прорватися до Переяслава, але потрапив у оточення військ очолюваних самим Конєцпольським та був повністю знищений. У момент розправи поляків над оточеними козаками, Федорович з основним повстанським військом з боями вдерся до польського табору, вчинивши різанину в якій загинуло до 30 шляхтичів та офіцерів. Тоді ж повстанці спалили польські човни на Дніпрі, позбавивши тих можливості перевозити підкріплення.

Бій тривав багато годин. До вечора поляки вибили козаків з табору та за легендою почали бенкетувати на честь релігійного свята Тіла і Крові Христових. Козаки вичекали вдалого моменту та уночі повторно увірвалися всередину, зав'язали бій та знищили відбірну "золоту роту" з Ченстохови. Існує припущення, що вона служила особистою охороною Конєцпольського. Окрім шляхтичів у битві полягло безліч рядових польських воїнів. Усі гармати та обоз дісталися козакам, які відступили до власного табору.

Поразка підірвала польські сили та змусила Конєцпольського йти на переговори. Прийняли їх і козаки, які не здобули остаточної перемоги над поляками. Вже 29 травня сторони підписали угоду, що майже дублювала попередню Куруківську - забороняла козакам здійснювати походи на турків та зобов'язала їх повернути усі польські гармати, захоплені у таборі. В обмін на це козаки отримувала амністію, козацький реєстр було збільшено до 8 тис. чоловік. Конєцпольський наполягав на видачі Федоровича, але козаки цього не допустили - йому гарантували волю, але позбавили булави. Сам Федорович покинув табір та разом із прихильниками організував нове невелике повстання, яке успіхів не мало.

Українські козаки на чолі з гетьманом Михайлом Дорошенком підписали Куруківську угоду із поляками 5 листопада 1625-го. Документ поставив крапку на козацько-селянському повстанні під проводом Марка Жмайла. Приводом до нього стало невиконання обіцянок козакам поляками за порятунок Речі Посполитої від турецького війська під Хотином 1621-го.