Вишите оригінальне взуття майстрині з Волині носять багато видатних людей

Ратнівчанка Клава Глушко вишиває з дитинства. Плаття та сорочки, сумочки, гаманці, картини – цим нікого зараз не здивуєш. А от вишиті черевички чи чобітки вразять кожного!

Вона – помічниця своєї сестри, знаної в Україні і навіть за кордоном рівненської майстрині Анни Марчук. Клава вишиває викройки для різного модного взуття, а в Рівному вже їх наносять на виріб та реалізовують в основному під замовлення і за кордон, - пише видання Вісник.

Любов до вишивання у жінки та її сестри Анни – від бабусі. Старенька майже сорок років була паралізована і клала на полотно хрестики лише лівою рукою. Вона вишила аж чотирнадцять килимів, незчисленну кількість рушників, серветок, скатертин для себе, дітей та внуків – рідних і двоюрідних, знайомих та у місцеву церкву.

У дитинстві, роблячи перші свої стібки під наглядом бабусі, сестри і подумати не могли, що вишивання стане справою їхнього життя.

"Анна за освітою економіст, та після декретної відпустки на роботу не вийшла, а стала вишивати сорочки і плаття. Якось я її попросила, аби вишила для мого чоловіка сорочку, а вона: «Бери-но, Клавочко, голочку, ниточку – і вишиєш сама». Вислала мені заготовку, розказала, як вишити біля шиї, бо в тому місці трохи складніше. Це була моя перша чоловіча сорочка, яка й пробудила надзвичайну любов до цієї справи. А сестра тим часом побачила у Києві вишиті туфлі – і зайнялася цим, а тоді й мені запропонувала приєднатися. Її вироби носить багато українських видатних людей. Як-от Ніна Матвієнко, Ольга Сумська. Чимало взуття йде за кордон: у Канаду, Америку, Чехію, Італію, Швецію, країни Прибалтики, Казахстан, Польщу, Росію тощо. Торік перед Різдвом ми вишивали краватки для хлопчиків та поясочки для дівчаток, з якими вони йшли до храму причащатися", – розповідає Клава Володимирівна.

Використаними нитками два рази можна Землю обмотати

"Близькі друзі іноді жартують «Клава підсіла на голку». Коли сторонні чують цей вислів, найперша думка у них, що я наркоманка. А я дійсно наркоманка, тільки залежна не від наркотиків, а від вишивки. Діти сміються з мене, кажуть, якщо я не вишиваю, то зі мною щось робиться. А коли свято і я без улюбленої роботи, жартують: "Мама сьогодні не вишиває, то хоч нитки перерахує і перебере", – розповідає майстриня.

Клава Володимирівна, якщо не брати до уваги замовлення від сестри, вишивала сусідам і друзям у Ратному – кому сорочку чи плаття, кому рушники до весілля або картину у подарунок. Якось жінка хотіла підрахувати, скільки ж вишила виробів, підключила до цього й чоловіка Івана, та точної кількості підбити не змогли, але зійшлись на одному: мало що не сто!

Коли Клава «підсідає на голку», то може працювати цілодобово. Як каже, не їсть і не п’є, чоловік уже щось приготує, нагодує.

" Ну, це ж треба так любити вишивання! Поки не закінчу роботу, відірватись не можу, а особливо, коли замовлення термінове. У нас із сестрою вироби не повторюються, оригінальні, в єдиному екземплярі, на кожному – орнаменти і візерунки різних регіонів України. Сестра схеми складає за допомогою комп’ютера, інколи мені висилає, а в основному беру свої, переробляю, доробляю, щось інше вшиваю, аби лише не повторилися. Тож з усіх моїх виробів немає жодного, який би був копією іншого",- каже Клава Володимирівна.

Вишиті роботи Клави та її сестри, окрім того, що йдуть під замовлення за кордон, продаються в дизайнерському центрі народного мистецтва у Києві, в інтернет-магазинах, часто експонуються на виставках. Але все це – на плечах Анни, а Клава просто помічник, майстер своєї справи, якій дорогу прокладає сестра.