«Волинянкою я народилася»: як київські волиняни плекають любов до пісні
Лариса Грінченко зі Старої Вижівки закінчила Запорізький медичний інститут і у 1988 році за розподілом приїхала працювати фармацевтом у Київ. Майже тридцять років життя віддала вона одній зі столичних аптек, навіть очолювала її.
Та живе людина не лише роботою. Нетліючою жаринкою в душі Лариси Станіславівни залишається любов до української пісні, і не просто української, а волинської. Вона привела її в МГО «Волинське братство» та гурт «Волиняни».
– На початку фармацевтичної кар’єри поїхали ми на екскурсію в Хотин, – розповідає Лариса Грінченко. – По дорозі у хвості автобуса хтось затягнув пісню. Одна з колежанок поруч запропонувала: «А давайте ми їх переспіваємо». І таки переспівали. Після цього голова профспілки Світлана Іванкевич, яка теж закохана в українську пісню і має гарний голос, каже: «У мене є мрія відродити ансамбль, який колись відвідувала». Тож на День фармацевта в столичному театрі оперети ми презентували дві пісні. У нагороду отримали гучні оплески. Дебют на такій сцені – це щось! Світло в очі, маса народу, ти глядачів усіх знаєш, і вони тебе… При тому, що колектив навіть назви не мав. Правда, нарекли його згодом «Фармацвітом».
Так почалася концертна творчість пані Лариси. Згодом волинянка Ганна Маковська із Малої Глуші Любешівського району запросила землячку у «Волинське братство». А в березні 2003 року відбулося перше зібрання жінок-волинянок, на якому вони заснували жіночий клуб «Волинянка», яким керує Жанна Шнуренко з Луцька. Збираються члени клубу в останній четвер кожного місяця, і за стільки часу не відмінили жодного засідання. Розповідають, чим живуть, вітають колег з особистими святами, творчі люди діляться своїм новим доробком.
– Членами клубу є провізор та авторка багатьох пісень Ганна Маковська, співробітниця Національного художнього музею Алла Зверхівська, кандидат фізико-математичних наук Ніна Задерей, ліквідаторка аварії на ЧАЕС Галина Нищик, яка за власним бажанням поїхала в Чорнобиль, співробітниця АН «Київенерго» Галина Оксюк, фахівець зі слов'янської філології Світлана Романчук, вчений-генетик Мирослава Корнєєва, поетеса Олена Харитонюк… Хіба можна не пишатися кожною з них, хто, живучи багато років у Києві, гордо називає себе волинянами, – розповідає Лариса Грінченко. – Віднедавна членкинею клубу стала відома авторка романів Жанна Куява.
Десять років Лариса Грінченко є учасницею гурту «Волиняни», керує ним Ганна Маковська.
– Половина із його учасників – вихідці з Волині, інша половина – люди, які люблять Волинь, її традиції, пісні, природу, – говорить Лариса Станіславівна. – Концерти цього колективу організовує «Волинське братство». Виступаємо ми й на Волині, двічі присвячували свою творчість працівникам лісового господарства, давали концерт в селі Вишневі Любомльського району, де народилася наша колега Вікторія Рутковська. Вона присвятила рідному селу поезію «Мій любий Вишнів». Брали участь у Першому фестивалі пісень про волинський край «Волинь моя», який відбувся торік біля озера Пісочне Шацького району. Виступали на фестивалі «Берегиня» та конкурсі повстанської пісні у Луцьку.
Лариса Грінченко розповідає, що на свої концерти учасники творчого колективу стараються одягати саме волинські національні костюми. Жінка вважає, що вони мають бути обличчям гурту, його душею.
А ще київські волиняни опікуються найстарішою волинською хатою, що знаходиться в Музеї Пирогово. Вони облаштували та презентували Українське містечко під час «Фольклорами», що проходила на Співочому полі.
– Мої колежанки разом з іншими жінками вишивали Рушник національної єдності, – розповідає Лариса Грінченко. – А пісню, створену Ганною Маковською, визнали найкращою, присвяченою цій акції.
Наталя КОСЯНЕНКО
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Реклама Loading...