Ліс — джерело прибутку чи соціальна цінність: у пошуку балансу

Проблематика обліку лісових вирубок та як можна покращити ситуацію

Останнім часом у медіапросторі з'являються несправедливі зауваження щодо впроваджених антикорупційних механізмів у сфері ринку деревини, які вперше за три десятиліття української незалежності дають змогу чітко зрозуміти, що відбувається у сфері.

Йдеться, зокрема, про запровадження додатку "Ліс у смартфоні" — інтерактивної карти України, на якій відображаються усі місця вирубки деревини, на які були видані лісорубні квитки. Завдяки карті можна відрізнити, чи вирубка, на яку ви натрапили, гуляючи в лісі, самовільна, чи на неї все ж було виписано документ, а також повідомити Держлісагентство, якщо законність рубки викликає сумніви. 

Але тут є одне але.

Онлайн-карта лише відображає дійсність — рубки, на які було видано лісорубні квитки, але не працює як правоохоронний орган чи регулятор. У лісовій галузі існує чимало правових колізій, які стають великим простором для зловживань. Одна з них стосується саме питання лісорубних квитків. Це документи, які дозволяють здійснювати рубку лісу певним обсягом на певній ділянці; вони є підставою для сплати ренти за лісокористування.

Проблема в тому, що українське законодавство наділяє повноваженням видавати лісорубні квитки і Держлісагентство (на рубки головного користування), і лісозаготівельні підприємства. Тобто, останні виписують лісорубні квитки самі собі для санітарних та інших видів рубок. Це є одним із ключів у замку скриньки Пандори в лісовій галузі. 

Крім цього, існує ще одна вагома колізія. Лісовий кодекс передбачає, що право на заготівлю деревини лісозаготівельнику надає наявність безкоштовно отриманого лісорубного квитка, що видається на основі наукової норми та розрахункової лісосіки (норми вирубок для кожного конкретного лісокористувача, що виходять з принципів безперервності та невиснажливості використання лісових ресурсів), затвердженої Мінекоенерго.

Паралельно було ухвалено закон "Про оцінку впливу на довкілля", де передбачається, що лісозаготівельник має пройти платний механізм оцінки впливу на довкілля відповідно до норм, які також затверджуються Мінекоенерго. Таким чином, два закони створюють дві паралельні процедури щодо одержання права на лісозаготівлю (лісорубного квитка, що є документом дозвільного характеру, та висновку щодо оцінки впливу на довкілля), а норми щодо них затверджуються одним і тим самим профільним міністерством.

Експерти лісової галузі, що аналізували цьогорічні масштабні лісові пожежі, серед причин, крім підпалів та необережного поводження з вогнем, називають і відсутність проріджень у захаращених лісах, природних заповідниках та зоні відчуження. Екологічне законодавство, зокрема, закони України "Про тваринний світ", "Про оцінку впливу на довкілля" та "Про природно-заповідний фонд" забороняють, зокрема, лісові протипожежні рубки через вірогідність негативного впливу на тварин під час періоду розмноження (сезон тиші з 1 квітня до 1 червня), що, звісно, не можна не визнати дуже важливими нормами.

Також будь-які рубки в будь-який час заборонені на природоохоронних територіях. Однак, відсутність проріджень між хащами не дає пожежникам можливості ефективно та швидко локалізувати пожежі. За даними Держлісу та ДСНС, збитки від одного тижня пожеж на одній лише Житомирщині склали понад 1,5 мільярди гривень, що рівнозначно десятирічним збиткам від незаконних рубок лісів. І цю проблему теж слід вирішувати. 

Загалом, через відсутність ґрунтовної лісової політики та неоднозначного законодавства Україна понесла мільярд гривень збитків від незаконних рубок лише за останні декілька років. Звичайно, останнім часом було зроблено кілька важливих кроків, щоби значно звузити обсяг проблем на ринку деревини. До прикладу, було запроваджено електронний облік деревини, що передбачає чіпування заготовленої деревини спеціальними бірками. Це дозволяє у першу чергу боротися з тіньовим обігом. Крім того, нарешті було запроваджено систему продажу деревини не за прямими договорами від лісозаготівельників до покупців, що породжувало купу корупційних ризиків, а за допомогою аукціонів. Однак, реформа галузі, що роками була поживним середовищем схематозів, повинна бути комплексною, структурованою та відображеною на законодавчому рівні. 

Експерти Офісу ефективного регулювання BRDO пропонують доповнити систему електронних антикорупційних інструментів і механізмів (вже згадані "Ліс у смартфоні", електронний облік деревини та лісові аукціони) змінами до профільного законодавства, щоби:

• забрати у лісозаготівельних підприємств право видавати дозволи на рубки самим собі та наділити цим правом єдину інституцію, відповідальну за лісову політику — Держлісагентство;
• ввести кримінальну та адміністративну відповідальність за використання деревини незаконного походження (притягнути до відповідальності не лише того, хто незаконно вирубує та продає деревину, але і того, хто погодився її придбати без належних документів та бирок);
• запровадити сертифікацію походження лісоматеріалів для експорту, що унеможливлюють торгівлю незаконною деревиною за кордон;
• врегулювати колізію щодо існування паралельних процедур при одержанні дозволу на лісозаготівлю;
• запропонувати механізм визначення певних зон на природоохоронних територіях та у зоні відчуження, де в певний час і за певних умов можна провести контрольовані прорідження лісу. 

Окремо слід приділити увагу питанню відновлення лісових насаджень та здійснення лісокористувачами протипожежних заходів. Виявляється, фінансування протипожежних заходів з державного бюджету України не проводилось з 2016 року, хоча це європейська практика, яка застосовувалась раніше. Крім того, самі державні лісозаготівельні підприємства не мають ресурсів, аби закуповувати протипожежну техніку. Відповідно до українського законодавства, лісгоспи мають сплачувати в бюджет:

• ренту за використання лісу (на основі лісорубних квитків; у 2019 році рента сумарно становила 185 мільйонів гривень);
• податок на прибуток;
• загальнообов'язкові податки (ЄСВ за працівників);
• земельний податок (бо на цій землі росте ліс; у 2019 році сумарно становив 108 мільйонів гривень);
• 80% дивідендів (до травня 2020 року було аж 90%, що у 2019 році становило 255,8 мільйонів гривень). 

Лісагентство підрахувало, що на оновлення основних протипожежних засобів торік у 314 лісозаготівельних державних підприємств залишилось у середньому по 90 000 грн. До прикладу, трактор ХТ3-150К для протипожежних робіт коштує 1,5 мільйони гривень, а трактор МТ3-892 — півмільйона гривень, а пожежна машина — від 4 до 10 мільйонів гривень. 

Така проблема існує через неоднозначне розуміння лісових відносин. З одного боку, ліс має соціально-економічну складову: державні лісгоспи покликані отримувати прибуток і відправляти його у держбюджет. З іншого боку, ліс регулюється і в площині екологічного законодавства, покликаного зберегти зелені насадження та зменшити шкоду від господарської діяльності.

При цьому держава просить прибуток від лісгоспів, але не вкладає гроші на відновлення лісу: у 2019 році у державний бюджет надійшло більше шести мільярдів гривень прибутку від лісозаготівельників, натомість назад, на зарплати та інші витрати, було надано 280 мільйонів гривень. 

Для порівняння, в Німеччині, де більше 60% лісів — приватні, усе лісовідновлення, обробка від шкідників відбувається за рахунок держави, а державні лісозаготівельники сплачують лише загальнодержавні податки, залишаючи в себе дивіденди. Однак, підприємства не кладуть прибуток до кишені: вони формують з дивідендів резерв, який витрачається винятково на закупівлю обладнання, лісовідновлення тощо. Статті витрат чітко регламентовані законодавством. 

У цьому розрізі пропонуємо розглянути ідею розробки галузевого закону про управління об'єктами державної власності у сфері лісового господарства, у якому замість приватизації чи акціонування запровадити іншу форму оподаткування, за якої 30% дивідендів мають йти до державного бюджету, а 70% — формувати фонд розвитку підприємства.

При цьому кошти фонду, за прикладом німецьких колег, мають спрямовуватись на вичерпний перелік статей витрат —  лісовідновлення та оновлення техніки. Окрім залучення коштів на висадку нових насаджень та закупівлю протипожежної техніки, це стимулюватиме підприємства до ефективної економічної діяльності: зараз державні лісгоспи не зацікавлені у прибутковості, оскільки держава забирає всі зароблені кошти. 

Якщо такий механізм буде запроваджено, фінансування малоресурсних підприємств (Одеської, Херсонської та інших областей, де лісів менше в рази) слід залишити за рахунок державного бюджету. Крім того, слід розглянути варіант скасування для державних лісгоспів земельного податку, оскільки держава уже оподатковує підприємства рентою за вирубку лісу. Таким чином, ми зможемо збалансувати соціальну та економічну складову лісової діяльності.

Підсумовуючи, скажу, що для незворотного, зрозумілого та ефективного розвитку лісової галузі в Україні необхідно розробити комплексний документ — лісову політику (та, що policy), та закріпити її у вигляді закону України. Розроблена у співпраці зі стейкхолдерами, така, що враховує інтереси і підприємців, і екологів, і держави (що наповнює бюджет), і громадян, державна політика окреслить шлях, куди має рухатись лісова галузь протягом наступних п'яти, а то і десяти років.

Без такого глобального бачення держави говорити про сталий розвиток галузі неможливо. Тому заохочуємо профільне міністерство та заінтересовані сторони якнайшвидше розпочати такий діалог.