Погоджуючись на амністію, особа фактично бере обов’язок відшкодувати завдану шкоду — ВС
Звільнення від кримінальної відповідальності на підставі амністії не позбавляє від обов’язку відшкодувати заподіяну шкоду в повному обсязі. Такий висновок зробив ВС в постанові №760/8139/14-ц, текст якої друкує «Закон і Бізнес».
Верховний Суд
Іменем України
Постанова
18 березня 2020 року м.Київ №760/8139/14-ц
Верховний Суд у складі колегії суддів другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого — ЧЕРВИНСЬКОЇ М.Є. (суддя-доповідач),
суддів: БУРЛАКОВА С.Ю., ЗАЙЦЕВА А.Ю., КОРОТЕНКА Є.В., КОРОТУНА В.М.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» на рішення Солом’янського районного суду м.Києва від 6.04.2018 та постанову Апеляційного суду м.Києва від 14.08.2018,
ВСТАНОВИВ:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2014 року ПАТ «Брокбізнесбанк» звернулося до суду з позовом до Особи 13 про відшкодування шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що в ході проведення перевірки уповноваженими особами АТ «Брокбізнесбанк» діяльності Солонянського відділення банку на початку 2009 року було встановлено численні порушення чинного законодавства з ознаками кримінально-караних діянь. За наслідками досудового слідства та судового розгляду 27.12.2012 Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області щодо підсудних Особи 17, Особи 18, Особи 19, Особи 13 винесено постанову про звільнення від кримінальної відповідальності Особи 13 згідно з п.«в» ст.1 закону «Про амністію».
Посилаючись на те, що вказаною постановою встановлено заподіяння відповідачем шкоди позивачу на загальну суму 230225,00 грн. унаслідок оформлення фіктивних кредитних договорів на підставних фізичних осіб, а отже, безпідставне отримання відповідачем за цими договорами вказаної суми коштів, позивач просив стягнути вказану суму на підставі ст.1212 Цивільного кодексу.
У подальшому позивач змінив підставу позову та просив стягнути з відповідача на свою користь заподіяну шкоду в сумі 230225,00 грн. на підставі ст.1166 ЦК.
Суди розглядали вказану справу неодноразово.
Короткий зміст останнього рішення суду першої інстанції
Рішенням Солом’янського районного суду м.Києва від 6.04.2018 у задоволенні позову ПАТ «Брокбізнесбанк» відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що вимоги про стягнення з відповідача заподіяної ПАТ «Брокбізнесбанк» шкоди в розмірі 230225,00 грн. унаслідок вчинення неправомірних дій на підставі ч.1 ст.1166 ЦК не знайшли свого підтвердження належними доказами, а тому є недоведеними. Постанова Дніпропетровського райсуду від 27.12.2012, прийнята в рамках кримінального провадження про звільнення від кримінальної відповідальності Особи 16, містить лише кваліфікацію його дій без визначення розміру такої шкоди.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою АСК від 14.08.2018 апеляційну скаргу ПАТ «Брокбізнесбанк» залишено без задоволення, рішення Солом’янського райсуду м.Києва від 6.04.2018 — без змін.
Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки суду першої інстанції щодо недоведеності позивачем розміру заподіяної йому шкоди саме діями відповідача відповідають вимогам закону, обставини справи встановлені повно, а доводи апеляційної скарги не підтверджені належними та допустимими доказами і не спростовують висновків суду першої інстанції.
Узагальнені доводи вимог касаційної скарги
ПАТ «Брокбізнесбанк» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували, що у постанові про закриття кримінального провадження щодо Особи 16 встановлено, що із 679 епізодів злочинних дій відповідач сприяв підробці та складанню неправдивих документів у 25 епізодах злочинних дій у вигляді підробки документів щодо 25 фіктивних кредитних договорів, кошти за які в подальшому на загальну суму 230225,00 грн. були передані Особі 17 саме Особою 16. Вказану суму позивач і просив стягнути з Особи 16 на свою користь у рахунок відшкодування майнової шкоди, а не загальну суму завданої усіма особами (Особою 17, Особою 18, Особою 19) майнової шкоди банку на суму 7657912,56 грн. Крім того, доведення відсутності вини у спричиненні шкоди відповідно до вимог ст.1166 ЦК покладено на відповідача, яку останній не спростував.
Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що постановою Дніпропетровського районного суду від 27.12.2012 у справі №410/4968/12, що набрала законної сили, Особа 16, якого звинувачено у скоєнні злочинів, передбачених ч.2 ст.366, ч.5 ст.27, ч.2 ст.3641, ч.1 ст.366, чч.2, 3 ст.358 Кримінального кодексу, звільнено від кримінальної відповідальності згідно з п.«в» ст.1 закону «Про амністію».
В указаній постанові встановлено, що позичальники в кількості 25 осіб, щодо яких у банку обліковується заборгованість за кредитними договорами, їх не підписували та не отримували за ними коштів. Унаслідок злочинних дій Особи 16, а саме — сприяння посадовим особам Солонянського відділення банку оформляти фіктивні кредитні договори на підставних позичальників і його злочинними діями банку заподіяно шкоду на загальну суму 230255,00 грн.
У ході розгляду справи позивач змінив підставу позову та просив відшкодувати заподіяну діями відповідача шкоду на загальну суму 230225,00 грн. у порядку ст.1166 ЦК <…>.
2. Мотивувальна частина
Мотиви, з яких виходить ВС, та застосовані норми права
Відповідно до чч.1, 2 ст.1166 ЦК майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Отже, цивільно-правова деліктна відповідальність — це забезпечений державним примусом обов’язок відповідальної особи відшкодувати потерпілому заподіяну шкоду.
Аналіз положень ст.1166 ЦК дозволяє дійти висновку, що загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, винне діяння заподіювача шкоди (цивільне правопорушення), яке містить такі складові: протиправна поведінка особи, настання шкоди, причинний зв’язок між ними та вина заподіювача шкоди.
Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
Під шкодою розуміється майнова шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права.
Причинний зв’язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов’язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стає об’єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.
Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за вини заподіювача шкоди (умислу або необережності).
Відсутність будь-якої з цих умов є підставою для звільнення особи від відповідальності, якщо інше не встановлено законом.
У п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.92 №6 роз’яснено, що, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв’язок та є вина зазначеної особи.
Тобто цивільне законодавство в деліктних зобов’язаннях передбачає презумпцію вини, якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Отже, відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам заподіювач шкоди. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. При цьому особа, яка заявляє вимоги щодо відшкодування майнової шкоди, доводить лише факти заподіяння такої шкоди.
Згідно з положеннями ч.3 ст.12 та ч.1 ст.81 Цивільного процесуального кодексу кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим кодексом.
Постановою Дніпропетровського райсуду від 27.12.2012 у справі №410/4968/12 установлено, що Особа 16 із 679 епізодів злочинних дій щодо підробки документів у вигляді кредитних договорів сприяв підробці та складанню неправдивих документів у 25 епізодах злочинних дій у вигляді підробки документів щодо 25 фіктивних кредитних договорів, кошти за які в подальшому на загальну суму 230225,00 грн. були передані Особою 17 (працівником ПАТ «Брокбізнесбанк») саме Особі 16 у період з 4.11.2003 до 11.01.2008.
Відповідно до ч.2 ст.14 закону «Про амністію» амністія не звільняє від обов’язку відшкодувати заподіяну злочином шкоду, який покладено на винну особу вироком або рішенням суду.
Тобто звільнення відповідача від кримінальної відповідальності на підставі закону «Про амністію» не є реабілітуючою обставиною і не звільняє від обов’язку відшкодувати заподіяну позивачу шкоду в повному обсязі.
У постанові об’єднаної палати КЦС від 6.03.2019 у справі №308/6023/15-ц зроблено висновок про те, що відносини щодо відшкодування шкоди й, відповідно, відповідальність за завдану шкоду можуть мати місце, як правило, лише за відсутності договірних правовідносин, а за їх наявності має йтися про договірну відповідальність.
Оскільки Особа 16 не був працівником ПАТ «Брокбізнесбанк» та не мав будь-яких договірних відносин з банком, але своїми злочинними діями щодо підробки документів сприяв працівникам банку в підробці та складанню 25 фіктивних кредитних договорів, кошти за якими на загальну суму 230225,00 грн. були передані працівником банку Особою 17 саме відповідачу, то в силу вимог ст.1166 ЦК на Особу 16 покладається обов’язок щодо відшкодування позивачу майнової шкоди у зазначеному розмірі.
Вина Особи 16 у заподіянні банку майнової шкоди у визначеному позивачем розмірі встановлена у постанові Дніпропетровського районного суду від 27.12.2012 у справі №410/4968/12 та не спростована відповідачем.
Вирішуючи спір по суті, суди попередніх інстанцій зазначеного не врахували та дійшли помилкового висновку про відмову у позові.
Відповідно до ст.412 ЦПК підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, тому рішення судів першої й апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову.
Керуючись стст.400, 409, 412, 416 ЦПК, ВС
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ПАТ «Брокбізнесбанк» задовольнити частково.
Рішення Солом’янського райсуду м.Києва від 6.04.2018 та постанову АСК від 14.08.2018 скасувати.
Позов ПАТ «Брокбізнесбанк» до Особи 13 про відшкодування шкоди задовольнити.
Стягнути з Особи 13 на користь ПАТ «Брокбізнесбанк» у рахунок відшкодування майнової шкоди 230225,00 грн.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.