Секс і Перша світова війна: неочікувані факти про інтимне життя на фронті

Перша Світова війна в Європі стала відправною точкою трансформації тогочасного уявлення про "нормальну" сексуальність. Соціальні потрясіння пов'язані з війною створювали нові передумови для випадкових, позашлюбних і комерційних сексуальних зав'язків. Про основні спроби контролю за сексуальними інстинктами на фронті і в тилу під час Великої війни – читайте далі.

Велика війна на початку ХХ століття поміняла обличчя Європи. Життя мільйонів людей часто розверталося на 180 градусів. Майже 70 мільйонів чоловіків відправилися на фронт. Тим, хто залишився вдома довелось віддавати час і здоров'я на те, чим вони раніше не займалися.

У попередньому випуску: Операція "Орлиний кіготь": до чого призвів гучний провал армії США

Воєнний час змусив до роботи на виробництві залучати жінок. Британки разом з чоловічими професіями приміряли на собі і їхні звички.

Чоловіки, які подалися на фронт, зустрілися із метаморфозами, які зачіпали найінтимніші сторони їхнього життя.

"Перший період це була ейфорія. Писалися листівки дружинам зі словами "я люблю" і так далі. А потім поняття сім’ї змінилося. Сім'я стала тут в окопах", – пояснив Козінчук.

Чоловічі спільноти, які тривалий час перебувають в напруженому середовищі, маю свої правила. До вибухів адреналіну і тестостерону додавався й природний інстинкт – продовження роду.

"Було декілька потреб. Перша – внутрішня агресія – потреба спустити пару, тому що дуже багато було бійок, сварок. Друга – неконтрольовані речі – була дуже велика кількість венеричних захворювань. А венеричні хвороби вони йдуть дуже поруч з психологічним станом вояка. Тобто він не такий активний, він пасивний, він боїться, він переживає. Третя – здавалося, що якщо це робити правильно, то воїн буде ефективніший", – розповів військовий психолог.

Пошук жіночої компанії солдатами, здавна увійшов у практику європейських воєн. З часів Древнього Риму військові обози супроводжували цивільні, що допомагали за гроші дбати про зручність побуту під час походу. З XVIII жінок, які, окрім продажу солдатам різноманітних товарів, прали їхній одяг, доглядали за пораненими, а також надавали сексуальні послуги, називали маркітантками.

Дивіться відео, як жінки допомагали солдатам на фронті:

З початком нової війни всі сторони конфлікту негласно дбали і про інтимну сторону життя своїх армій. За тодішнім розумінням – можливість розрядити напругу в жіночій компанії благотворно впливатиме на піднесений бойовий дух воїна.

Як працювали польові борделі

Кайзерівський штаб плануючи операції відправляв за військом "доми втіхи" на колесах.

"Німці, як люди з великою схильністю до системної роботи і розуміючи необхідність військово-польових борделів, цю систему все ж налагодили, на відміну від британців чи особливо від американців", – зазначив редактор історичного порталу WAS Дмитро Раєвський.

Танцівниці під час Першої світової війни: відео

Ще одна причина появи пересувних "публічних домів" була в тому, що німецьке командування побоювалося, що французькі "жриці кохання" з окупованих територій зацікавлені у заражені німецьких солдатів венеричними хворобами. Тому на західний фронт привозили своїх – для офіцерів окремо, для солдатів окремо.

Вищий офіцерський склад міг мати доступ до дорожчих повій, які ставали для них персональними супутницями. Для простого солдата передбачалася мінімальна порція дозвілля.

"Крім мене, у закладі було 18 жінок. Шестеро виключно для офіцерів. Жінкам, призначеним для солдатів, доводилося задовольняти щонайменше 30 чоловіків протягом дня, у "дам офіцерів" було 25 клієнтів на добу. У своєму журналі я вписував порядковий номер кожного візиту, а також ім'я жінки, номер кімнати та час початку і кінця візиту", – пригадав бухгалтер польового борделю у Валансі Ервін Блюменфельд.

Ціни на сексуальні послуги

У солдатських мрій про ніжність і шовкові пеньюари було мало спільного з реальністю.

"10 хвилин в солдатському борделі коштували 3 – 4 марки. Тобто солдату треба було 3 – 4 дні, щоб збирати на це діло. А через 10 хвилин його вже виганяли, черга була велика", – сказав Раєвський.

Бухгалтерія борделю швидко розподіляла гроші.

"Один із свідків, німців, казав, що щастя коштувало 4 марки – 1 менеджеру, 1 жінці і 2 на "Червоний хрест". Тобто на "Червоний хрест"  йшло більше, ніж заробляла "жриця кохання", – сказав психолог Козінчук.

Прибувши до Франції британці, канадці та американці зустріли тут добре розбудовану ще з часів Наполеона культуру відвідування "жриць кохання". Лише в Парижі працювали 40 основних борделів, 5 тисяч професійно ліцензованих вуличних нічних метеликів і ще 70 тисяч неліцензованих повій. До 1917 року в 35 містах на Західному фронті або поблизу нього працювало щонайменше 137 домів втіхи.

Листування

Закрутити роман можна було і на відстані. Вже на першому етапі війни у Франції набрало популярності листування. Французькі жінки, щоб відволікти солдат від обстрілів, часто писали на фронт. Так з'явився рух "Хрещених мам".

Серед "Хрещених мам" були жінки різного віку. Від дівчаток підлітків до жінок за 60 років. Відповідно у кожної з них були свої цілі.

Співчуття і патріотизм французьких жінок легкої поведінки сформував тренд специфічного волонтерства.

Куртизанки теж брали участь у так званому русі "Хрещених мам солдатів". У випадку "нічних метеликів" це означало, що коли він приїжджав у звільнення, то міг користуватися їх послугами безкоштовно.

Хвороби

Лише за перші місяці воєнних дій, до січня 1915 року німецькі медики підрахували, що на фронт не потрапив цілий армійський корпус – приблизно 30 тисяч солдатів були уражені сифілісом та гонореєю. Банально – не були боєздатними. Впродовж перших трьох місяців тільки в Берліні понад тисячі солдатів у військових госпіталях лікувались від венеричних хвороб.

Зверніть увагу: Тварини під час війни: як вони ставали героями

Особливо страждали від "брудних зав’язків" союзники з-за Атлантики – американці та канадці. За статистикою майже кожен четвертий канадець, що прибув битися до Франції був заражений хворобою, підчепленою в ліжку. Американцям узагалі сексуальні зв'язки табуювали – ніяких засобів контрацепції, окрім настанови рідного командування у солдатів не було.

Цей акцент на високоморальному образі американського солдата, який не користується послугами повій змінили після перших місяців у Франції. Зокрема була запроваджена "хімічна профілактика". Треба було самостійно зголоситися, що ти мав зв'язок із жінкою і пройти обов'язкову медичну процедуру. За ухилення – покарання – від штрафів до позбавлення держпідтримки рідних ветерана-гульвіси.

За венеричними хворобами намагалися сховатися від передової. Обійти публічний осуд у боягузтві, але і щоб медкомісія не пропустила на війну намагалися скориставшись послугами хворої жінки. І в момент загострення на фронті в тилу траплялося, що хвора повія могла заробити більше, ніж здорова. Щоправда, кожен із таких викритих випадків підпадав під кримінал.

Дивіться повне відео програми "Конфлікти":