Дорогожичі чи Бабин Яр?

Запропонували мені підтримати ініціативу щодо перейменування станції метро Дорогожичі на Бабин Яр. Я відмовився і пояснив свою позицію

По-перше, це перейменування просто десакралізує місце трагедії, яка там сталася. Більш того, не тільки десакралізує, але й підмінить поняття пам’яті і скорботи дешевими спецефектами.

Квитки за найнижчою ціною

А по-друге, потрібно безумовно пам’ятати про минуле, але робити це, прямуючи в майбутнє.

Потрібно ретельно задокументувати і увічнити імена загиблих, по крупицях зібравши відомості з усього світу. Потрібно нарешті побудувати там меморіальний центр. І музей. Адже немає нічого. Скільки навколо цього вже тривають розмови, скільки було холіварів і срачів. Таблички уздовж кущів поставили і все. Ось і весь меморіал.

І потрібно навчитися з цим жити, не залишаючись байдужим до того, що там відбувалося. Вчити себе, вчити близьких, вчити дітей. Тому що поки що там дітей приводити нікуди. Поки що це виглядає не як данина поваги, а як гибле місце з похиленими огорожами і косими тротуарами. Хто захоче жити в гиблому місці?

А КМДА, яка так любить піаритися з будь-якого приводу, давно пора привести в порядок вулиці навколо. Які, до речі, там часто-густо перейменували. Їдеш по убитій дорозі, повз ями і люки, в оточенні похилих бордюрів, дивишся на фасади обшарпаних будинків з іржавими дверима — і помічаєш, що виявляється вулицю перейменували на честь якогось там видатного письменника або діяча. І ще питання, чого більше такий підхід принесе — поваги чи ганьби.

Можна нескінченно перейменовувати вулиці і метро, але якщо їх не ремонтувати і не мити, вони від цього краще не стануть. Принаймні на пам’ять людей це взагалі ніяк не вплине.

Ось така моя позиція.

Текст опубліковано з дозволу автора

Оригінал

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ