Гвардейская любовь - от курсанта до полковника (фото)

Кохання приходить до кожного своїм шляхом, кожна пара має власну історію зустрічі, найяскравіші моменти.

 
До Дня всіх закоханих ми підготували проект «Гвардійське кохання - від курсанта до полковника». Учасниками є військовослужбовці Національної академії Національної гвардії України. Гвардійці діляться історіями про знайомство, перше побачення, таємниці справжнього «гвардійського кохання» та своїми побажаннями у цей святковий день.

Дмитро та Анна Губерніцькі разом 3 роки. Вперше побачились у червні 2017 року, коли вступали на навчання до Національної академії. Під час навчальних зборів зустрічались на шикуванні та в їдальні. Як розповідають закохані, сподобалися вони один одному одразу, але не подавали погляду. Невдовзі Дмитро зробив перший крок і вони обмінялися телефонами. І вже на курсі молодого бійця почали спілкуватися ближче. 28 липня можна вважати датою початку відносин. Від першої симпатії до одруження у військових минуло два роки.

Свята в їхній родині – це привід для креативного подарунка. Дмитро зумів здивувати дружину навіть тоді, коли знаходився у лікарні. Так, одного разу, дівчина прокинулась від стуку у двері і отримала величезний кошик квітів з кульками. «Я відкриваю двері, а переді мною стоїть кур'єр з букетом квітів, плюшевим ведмедиком та повітряними кульками. Так мені Діма робить несподівані сюрпризи», - з радістю на обличчі пригадує Аня.
Про те, що Дмитро став переможцем у змаганнях Нацгвардії за берет із відзнакою, дівчина дізналася на ранковому шикуванні. Звісно, Анну переповнювали емоції та сльози радості. До того ж, вона допомагала готуватися Дмитру до змагань. Дівчина підтримувала коханого морально і фізично.

Стосовно секрету їхнього кохання, подружжя разом обговорює та вирішує всі питання, щоб було комфортно обом.

У це романтичне свято пара вітає всіх закоханих та бажає нескінченого кохання, взаєморозуміння, терпіння, взаємоповаги і щоб всі закохані якомога більше часу проводили разом.

Юрій та Ганна Драган йдуть рука об руку вже майже 27 років поспіль.

Юрій тоді був курсантом, навчався на 3 курсі Харківського військового вищого училища Національної гвардії України, нині Національна академія. Ганна вчилася у технікумі банківської справи. Закохані до цього часу пам'ятають кожну дрібницю першого знайомства. В ті часи проводилися вечори зустрічей між технікумом та військовим училищем. Одного з таких вечорів вони познайомилися.

Їм не знадобилося багато часу, щоб зрозуміти, що їхні душі споріднені.

«Ми недовго зустрічалися. По військовому, не марнуючи часу, через місяць Юрій запропонував мені одружитися. Звичайно ж, я погодилася, бо відчула, що з цією людиною хочу поєднати своє життя. Імпонувало, що поруч із Юрієм почуваюся захищеною», - ділиться спогадами Ганна.

Після отримання лейтенантського звання, Юрій проходив службу в різних військових частинах та на різних посадах. Але єдиним було одно – поруч завжди була дружина. Наразі Юрій носить звання полковник і жартома називає свою дружину бойовою подругою, заступницею по тилу. Мовляв, вона ніколи не підводила його, завжди у скрутну хвилину підставляла плече. З нею він їздив по гарнізонах - і ніколи не чув нарікань на труднощі.

У подальшому для Ганни чоловік став прикладом, щоб піти на військову службу. У 2001 році жінка підписала контракт.

У їх гвардійській родині панують гармонія і взаєморозуміння. Військовослужбовці стали не тільки половинками одного цілого, а й опорою.

Пара навіть має свій сімейний девіз: «Доки ми єдині, ми непереможні».

«Я дуже ціную свою дружину і поважаю - за те, якою вона є, за те, що вона берегиня родини. Аня завжди поруч зі мною і підтримує - і в радості, і в найскладніші часи. У відносинах важливо дарувати одне одному оптимізм і радість, гумор і позитив - так набагато легше складаються щасливі стосунки», - розповідає Юрій.

27 лютого у подружжя річниця весілля. На свято закоханих всім одиноким бажають знайти свою другу половинку і нікуди не відпускати.

День Закоханих - звісно ж приємне свято, але не варто кохати і дарувати подарунки своїм коханим лише цього дня. Посміхайтеся і даруйте подарунки своїм коханим щодня. Пам'ятайте, любов не приходить лише в цей день, вона живе вічно. Кохайте і будьте коханими!

Дмитро та Каріна Чуканівські. Пара познайомилася у 2011 році. Карина була студенткою-першокурсницею в Академії, Дмитро – курсант випускного курсу. Побачились у спортзалі, де обидва проводили час після навчання. Вони одразу відчули взаємну симпатію. Через два тижні Дмитро запросив Карину перший раз погуляти.

«Перш за все, я побачила дуже красивого та мужнього хлопця. Я захоплювалась його силою. А коли почали ближче спілкуватись, я зрозуміла, що він - моя доля», - згадує Карина.

Після отримання лейтенантських погонів, хлопець поїхав служити у Запоріжжя. Кохана приїздила до хлопця щовихідних.

 
«Я завжди знала, що дружина військового повинна бути готова до тривалих відряджень чоловіка. Так і сталося - Дмитро повідомив, що за розподілом їде служити в інше місто. Розлука була важкою, особливо коли знаєш, що мені ще треба навчатися у Харкові. Кожен день живеш від дзвінка до дзвінка», - розповідає дівчина.

З часом Дмитро перевівся служити до Академії. Від першої симпатії до одруження у військових минув рік. У червні 2012 року пара одружилася.

 
«Момент освідчення був дуже важливим у моєму житті. Саме на Новий рік, коли Діма повернувся з чергування, він взяв мене за руку і запитав, чи буду я його дружиною. Що я могла відповісти? Я тисячу разів сказала «Так!», - ділиться Карина Чуканівська.
 
Дівчина також вирішила піти по стопах чоловіка, обравши військову сферу. Так, Карина закінчила військову кафедру. Нині вона старший лейтенант. А військову форму носять з особливою гордістю і честю. Обоє упевнені, що вони потрібні своїй державі задля побудови її майбутнього, як сильної країни.

Сьогодні ж їхній родині вже сім років, і окрім кохання їх об'єднує ще дещо важливе: розуміння один одного, і саме військова служба зблизила обох. Пара підтримує вже сімейну традицію, за якою вони мали нагоду познайомитись «В здоровому тілі - здоровий дух»! Отже, заняття спортом неабияк важливе для закоханих.

Дівчина також вирішила піти по стопах чоловіка, обравши військову сферу. Так, Карина закінчила військову кафедру. Нині вона старший лейтенант. А військову форму носять з особливою гордістю і честю. Обоє упевнені, що вони потрібні своїй державі задля побудови її майбутнього, як сильної країни.

Сьогодні ж їхній родині вже сім років, і окрім кохання їх об'єднує ще дещо важливе: розуміння один одного, і саме військова служба зблизила обох. Пара підтримує вже сімейну традицію, за якою вони мали нагоду познайомитись «В здоровому тілі - здоровий дух»! Отже, заняття спортом неабияк важливе для закоханих.

Згадуючи історію їхнього кохання, Дмитро наголошує: потрібно завжди бути поряд та просто любити. Він переконаний, що вкрай необхідно створювати яскраві і цікаві моменти разом, не забувати, що свіжі емоції потрібні кожній людині, і це допоможе стати ближче!

«Нам добре разом, завжди є про що спілкуватися. Це не миттєвий спалах-закоханість, а усвідомлені почуття. А їх ми цінуємо набагато більше. І побажаємо всім на день закоханих цінувати щасливі спільні моменти та намагатися зробити ваше життя трошки радіснішим, і ваш партнер захоче зробити для вас ще більше. У нас міцна і щаслива сім'я», - говорить майор Дмитро Чуканівський.

Квіти, подарунки, сумісні подорожі – це звичайний план їх військової сім'ї.

Вони щасливі, що знайшли один-одного. День закоханих святкують щороку. Ввечері, за словами чоловіка, на їх сім'ю чекає святкова вечеря в ресторані та подарунки.

Джерело