Навіщо знищували і чи потрібно відновлювати комунальні підприємства в Полтаві

У комунальних підприємств Полтави важка доля. Їх то знищують, то відновлюють, то знову знищують.

Перед будь-яким керівником місцевого самоврядування завжди стоїть питання: яким чином найбільш ефективно, якісно та економно виконувати необхідні для міста роботи — за допомогою власних комунальних підприємств чи шляхом залучення сторонніх підрядників. Шлях, який у підсумку вибирає керівник, багато в чому визначає і його відношення до міста і містян, і рівень корупції у владі.

Про своє бачення проблеми комунальних підприємств у місті розповідають засновники громадського руху «Місто нашої волі».

Борис Лозовський: Спочатку короткий нарис з новітньої історії Полтави. Занепад полтавських КП, особливо тих, які займалися ремонтом та обслуговуванням доріг у місті, розпочався ще за каденції Андрія Матковського. Він привів у місто харківських підрядників та здав їм в оренду асфальтний завод. Олександр Мамай прийшов з обіцянкою, що за його каденції харків’яни на полтавських дорогах не зароблятимуть. Спочатку так і було. Він відновив ПМШЕД, повернув асфальтний завод, накупив техніки. Але вже через кілька років все змінилось. У місто повернулись ті самі підрядники, що працювали з Матковським. ПМШЕД вирішили довести до банкрутства, техніку передали тим самим харків’янам.

Мамай не зупинився на дорожниках. За його каденції практично було ліквідовано «Ремліфт» та зроблені кроки для ліквідації «Декоративних культур». Трохи не встиг. А знаєте, хто був найзавзятішим борцем проти ліквідації ПМШЕД? Не повірите — Олександр Шамота. Але чомусь, коли він сам став головним у місті, то не зробив жодного кроку, щоб реанімувати підприємство.

І тепер питання: чому всі наші можновладці, перебуваючи в опозиції, деруть горло за розвиток комунальних підприємств, а коли приходять до влади, віддають гроші стороннім підрядникам? По-перше, і це, на мою думку головне, так простіше красти. Схема проста: ти проводиш тендер із заздалегідь відомим переможцем, перераховуєш кошти, отримуєш відкат та всі необхідні документи. Справу зроблено. Схеми, оптимізація, обнал, виробництво, спілкування з правоохоронцями та податківцями беруть на себе приватні підрядники. А якщо сума підряду дозволяє працювати з ФОПом — взагалі краса. Перерахував на рахунок ФОПа бюджетні кошти, а зняв з рахунку вже свої. Потім ФОП закрили і все шито-крито.

Зовсім інша справа з комунальним підприємством. Все більш-менш прозоро. Постійний контроль з боку преси і громади. Мамай на чому обпікся? Він же думав як бізнесмен. Навіщо з кимсь ділитись? Все зробимо самі і всі гроші наші. Та не так сталось. Перша закупівля техніки — скандал. Вирішили заробити на бітумі — знов скандал. Проблеми з платнею працівників — скандал. І тоді, мабуть, і вирішили — хай менше, але спокійніше. До того ж, і це по-друге, створити ефективне підприємство не зважаючи на форму власності, це величезна робота. Кадри, фінанси, бізнес-процеси. Навіщо? І так не погано.

Тому висновок такий: до того часу, поки полтавці будуть обирати у владу людей, основний мотив яких власна нажива а не розвиток міста, до того часу комунальні підприємства чекає занепад, а гроші полтавців будуть осідати в кишенях чиновників та на рахунках спритних підприємців на кшталт Тузенка, Левченка, Мягкохліба та інших.

Сергій Клименко: Боротьба з корупцією — важлива причина для відновлення комунальних підприємств та не єдина. Якщо ви займались бізнесом, то ви мене зрозумієте. Час від часу у вас напевно теж виникала дилема: як вирішити ту чи іншу проблему — зробити самому чи віддати на аутсорсинг. Гуру економіки у своїй більшості вважають, що аутсорсинг краще. Можливо, ми теж до цього дійдемо. Але на сьогодні мій досвід підказує — хочеш зробити якісно, зроби сам. Тим більше, що якщо ти береш на себе відповідальність, наприклад за якісний ремонт доріг, то в тебе повинні бути важелі впливу на людей і організації, які ці роботи виконують. Приватний підрядник — сам собі господар. А якість роботи комунального підприємства може контролювати і влада, і громада.

Друге, це конкуренція. Політика влади останніх десятиліть призвела до того, що в місті щезла конкуренція між підрядниками. Всі роботи замовляють виключно «своїм». Чекати в такій ситуації нових операторів ринку немає сенсу. Ніхто без гарантій на підряди не буде вкладати величезні кошти в техніку та персонал. Конкуренцію можна зробити шляхом створення або відновлення комунальних підприємств. А конкуренція, як відомо, може одночасно покращувати якість і зменшувати ціни.

Третє. Міське господарство — складна система. Функціювання міста передбачає необхідність виконання таких робіт, вартість яких є комерційно невигідною. Приватний підрядник за них не візьметься. А комунальний зможе. Наприклад за кошти, зароблені на інших підрядах або за прямі дотації з бюджету.

І четверте. Всі ми розуміємо стан економіки міста. Її потрібно «розігнати». Існує багато прикладів, коли драйвером розвитку економіки виступали інфраструктурні проекти, започатковані владою. «Новий курс» Рузвельта, наприклад, або реформи Лі Куан Ю. Можливо і нам потрібно іти таким шляхом. Створення чи відновлення комунальних підприємств, і як наслідок нових, гарно оплачуваних робочих місць, може внести істотний внесок в економіку міста.

Сергій Бульбаха: Мій власний досвід керівництва районом говорить про те, що наявність комунальних підприємств значно збільшує можливості громади. По-перше, це можливість миттєво реагувати на проблеми, що виникли. Пам’ятаєте, як Мамай рік не міг відремонтувати переходи і пояснював це тим, що «всі плиточники поїхали до Польщі». Якщо б він не розвалював, а навпаки розвивав комунальні підприємства, таких би проблем не було.

По-друге, наявність комунального підрядника страхує керівника місцевого самоврядування від шантажу з боку приватних підрядників. Я знаю сотні прикладів, коли у громади є кошти, є проект, а не має кому робити. І тоді з’являються підрядники, які «викручують руки» керівнику, завищують ціни, вимагають додаткових преференцій. І багато хто вимушений іти на додаткові умови. А від цього страждає якість і неможлива економія. Наявність підстраховки у вигляді комунального підрядника дає керівнику можливості маневру.

Дуже важливим є і той факт, що комунальні підприємства стоять на боці громади, а не приватного підрядника. Наприклад, на мою думку в Полтаві давно назріла необхідність створення комунальної проектної організації. В місті кожного року робиться величезна кількість різноманітних проектів на десятки мільйонів гривень. Крім того, що вартість виконання проектних робіт явно завищена, так ще існує велика ймовірність, що приватні проектанти на догоду приватним підрядникам суттєво завищують і вартість самого проекту. Якщо ж буде організація, діяльність якої спрямована на проектування робіт згідно сучасним стандартам та складання кошторисів з метою розумної економії, ми б уже за рік отримали б інші проекти, а за кілька років — інше місто.

Підводячи підсумок, можу сказати, що наша позиція в тому, що у стратегічних напрямках міського господарства, таких як ремонт та обслуговування доріг, громадський транспорт, благоустрій та інші, повинні бути створені ефективні комунальні підприємства. Це суттєво зменшить рівень корупції, покращить якість робіт, приведе до значної економії бюджетних коштів. Запорукою їх успішного функціювання стане наш розум, наш досвід, наша воля.

На правах реклами