Реформи та експертиза – рецепт відродження українського спорту

На посаду директора новоствореної Національної агенції спорту України до Кабміну подано кандидатуру переможця профільного конкурсу Сергія Левчука, президента Української федерації карате.

Свого часу я працював міністром молоді та спорту, отже слідкую за новинами зі сфери управління спортом. Ця тема мені добре знайома та близька. І я переконаний, що менеджерські позиції у спорті, як і будь-якій галузі, мають обіймати досвідчені фахівці, а не випадкові люди. Потрібні ті, хто добре розуміється на спорті, та водночас відповідає вимогам та викликам сьогодення.

Зазвичай усі кадрові питання викликають неабияке зацікавлення в медіапросторі. Увага до Сергія буде 100%, тому поділюся своїм досвідом спілкування та роботи з ним.

Сергія я знаю з 2014 року – відтоді, як я очолив Міністерство.

Тоді я ще не знав – куди рухатись та як змінювати систему українського спорту. І незабаром до мене прийшла невеличка група людей – фахівців, котрі запропонували ідею та в подальшому напрацювали модель реформи спорту. Зокрема, там були екс-заступник міністра спорту Олександр Ларін, президент Федерації плавання Дмитро Качуровський, президент Федерації спортивного права Олександр Кошовий, CEO Z-Games & Sportlab Макс Карпій, президент Асоціації спортивних журналістів України Михайло Волобуєв. Був серед них і президент Федерації карате Сергій Левчук.

Я вислухав їх, розібрався та вирушив на шлях реформ. Не сам. Разом з ними. На жаль, по факту реформу спорту було призупинено. А виклики залишилися. І залишилися вони ще з часів радянської системи. Нашій державі постійно не вистачає часу, грошей, компетенцій та сміливості реформувати спорт. Краще нехай все буде без змін. Так ціла сфера, надзвичайна важлива у становленні нації та національної свідомості, опиняється за бортом стратегічної уваги.

Переконаний, що отриманий успішний досвід профільної структури можна масштабувати на усю галузь або країну. Федерація карате під головуванням Сергія багато років працювала майже незалежно від державної підтримки, досягла результатів, яких раніше не було. Українське карате здобуло перші медалі світових та європейських чемпіонатів, наші спортсмени регулярно беруть нагороди на великих міжнародних турнірах, очолюють світові рейтинги, претендують на включення до Олімпійських ігор.

Сергій зарекомендував себе як послідовний спортивний демократ. З федерації він зробив сучасну спортивну структуру, яка об’єднала команду однодумців. Прагнення постійного вдосконалення для нього не порожній звук – він звик до цього на татамі, де свого часу досяг третього дану. Має дві вищі освіти – прикладна математика та фізичне виховання (що, погодьтеся, не є зайвим для менеджера спортивної галузі), є досвід роботи в бізнесі, володіє англійською мовою. Минулого року його обрали до складу виконкому Європейської федерації карате, що також свідчить про рівень компетентності.

Він добре знає, що і як працює у державній спортивній системі. Можна сказати, що він загартувався у спортивному менеджменті так, як і в карате – бойовому мистецтві, яке було під формальною забороною майже до останніх років.

До речі, свого часу Левчук розглядався як кадровий резерв на позицію керівника по неолімпійським видам спорту – бо тоді карате ще не отримало олімпійський статус. А наразі Сергій Бубка, президент НОК України, відзначив Українську федерацію карате зразковою моделлю сучасної спортивної федерації.

За роки спільної співпраці є чітке усвідомлення, що поруч зі мною була проста та скромна людина. Ніколи нікого не принижує і не ламає, але за потреби може досягти результату з рішучістю справжнього майстра карате. До речі, його захоплення східною філософією органічно поєднується з щирим дослідженням української історії й культури.

Переконаний, що за таких менеджерів важливі речі будуть обов’язково зроблені – на користь українському спорту та українській державі.

Очікую на кадрову перемогу.