Хроніки Опішнянської ОТГ: що переможе здоровий глузд чи воля чиновників?

Про чергову нараду з питань децентралізації у Полтавській області представників Опішнянської ОТГ повідомили за кілька годин до її початку. Хоча представники сусідньої, Зіньківської ОТГ, знали про неї ще за кілька днів. До цього я мало не щодня бував в ОДА, але мені жодного разу й словом не обмовилися про майбутнє обговорення. З усього видно, що з районними чиновниками та помічником нардепа Олега Кулініча все було вирішено заздалегідь. Тобто виходить, що позиція Мінрегіону та всіх без винятку асоціацій міст, ОТГ, сіл про доцільність приєднання двох сусідніх сіл до Опішнянської ОТГ – повністю знівельована і проігнорована через місцеві домовленості. Можновладці нашвидкуруч вже вкотре домовилися приєднати два села по сусідству з Опішнею до Зіньківської ОТГ. Але й цього виявилося замало, адже під час обласної наради лунали думки про можливість приєднання й Опішнянської ОТГ до Зіньківської. Хоча наразі молода Опішнянська громада повністю самодостатня.

Восени цього року має завершитися процес децентралізації. Деякі громади розпочали його раніше, а дехто чекає до останнього, можливо, щоб утримати владу та гроші або «виторгувати» собі кращі умови під час остаточного об‘єднання. У Зіньківському районі, на Полтавщині, за перспективним планом мало бути дві громади – Опішнянська та Зіньківська. Але спершу районне керівництво не поспішало відпускати частину району, адже Опішнянській ОТГ у випадку «розлучення» відійшли б як рента від газовидобувної промисловості, так і кошти від оренди сільськогосподарських земель.

Якщо згадати історію, то 1962 року було об'єднано два райони – Опішнянський та Зіньківський. Зіньківський став одним з найбільших районів області. Це створило певні незручності для людей, котрі, скажімо, у лікарню за направленням їхали до Зінькова 30-40, а то і 50 кілометрів, а в обласну лікарню вже в протилежний бік – 50-60 кілометрів. Таких прикладів можна навести безліч. Для Опішні децентралізація – це була та єдина можливість відродити гончарську столицю, бо яка ж столиця без доріг та інфраструктури? На це не було коштів у метрополії. Зате всі гроші від ренти за газовидобування отримував районний центр. Зіньків розбудовувався, а в селах навколо Опішні, де добували газоконденсат, зникала вода в колодязях, тріскались будівлі.

Отож 2018 року Опішняни вирішили створити свою громаду, об‘єднавшись із сусідньою Малобудищанською сільською радою всупереч спротиву району. Відколовся ласий шматок, це був удар по самолюбству можновладців: як дрібних чиновників, так і одного з чинних нардепів, який лобіює нібито інтереси району, а насправді свої власні, адже має в районі аграрний бізнес. Нащо ж його розпорошуватися: один район – одна громада, покірні земляки – чиновники, яких сам і поставив, завжди проспівають «Боже, царя, храни» і організують агітацію на виборах.

А опішняни, що завжди бунтували, мало того, що свою громаду створили, ще й інші села приєднати хочуть. Ті самі села, що колись входили до опішнянського району. Зі Ставкового й Кирило-Ганнівки й нині до Опішні на базар їздять, в лікарню, коли треба. Вже можуть і до опішнянського держреєстратора завітати або в нещодавно створений ЦНАП. До Опішні людям зручніше, але зіньківські чиновники лякають – Опішня вас усіх не потягне… Не хочеться їм втрачати ці села, бо там також рента немала. Не ловить гав і нардеп, у нього ж бо давно налагоджена система протидії, сітка агітаторів на зарплаті. Не один рік у владі, не раз «кашкета міняв», знає: не прогодуєш – не вловиш. Ось тут виникає питання, що має перемогти у випадку об’єднання – здоровий глузд чи бажання наживи? Адже, як це часто трапляється, вирішують не самі мешканці сіл та містечок, а нечисті на руку чиновники.

Мінрегіон не заперечує – потрібно об’єднуватися за принципом доцільності та спроможності. Важливо, щоб мешканці громади могли швидко та без перешкод дістатися до лікарні чи ЦНАПу. Область та Мінрегіон вчетверте погодили приєднання двох сусідніх сіл (Кирило-Ганнівки та Ставкового) до Опішнянської ОТГ. Але що ж у черговий раз сталося в Полтавській ОДА? Зібралися, обговорили все знову та й повернули «назад оглоблі». Ставкове й Кирило-Ганнівку назад до Зінькова.

І хоча Опішнянська ОТГ вже довела свою спроможність, окремі представники влади продовжують «сумніватися», куди приєднувати сусідні села. Тож останнє слово у формуванні перспективного плану – за Мінрегіоном. А поки місцевим мешканцям лишається сподіватися, що здоровий глузд переможе і їм не доведеться їздити більш ніж за кілька десятків кілометрів, аби отримати необхідні послуги.