Паспортний контроль: як депутати хочуть узаконити подвійне громадянство

Верховна рада де-факто може узаконити подвійне громадянство. 13 грудня 2019 року на розгляд парламенту надійшов визначений президентом як невідкладний законопроект №2590. Ідею документу Володимир Зеленський озвучив ще під час інавгураційної промови. Тоді глава держави звернувся до українців за кордоном із закликом повертатися на батьківщину для розбудови «нової, сильної та успішної України». Згідно з пояснювальною запискою мета ухвалення документу – врегулювання, актуалізація та відповідність до норм чинного законодавства питань, пов’язаних із набуттям та втратою громадянства. По суті, йдеться про спрощення отримання українського паспорту іноземцями українського походження та людям, у яких зацікавлена держава.

«Подвійні» громадяни

У міжнародній правовій практиці існують три ключові принципи застосування принципу подвійного громадянства:

1. Права «крові» та «ґрунту» (автоматично надається дітям на підставі народження від іноземця або на території держави);
2. Шлюб із іноземцем
3. Натуралізація (якщо процес не передбачає обов’язкову відмову від попереднього паспорта).

Розвинені політично та економічно країни (Німеччина, Франція, США) хоч і не мають єдиних правил видачі своїх паспортів резидентам інших держав, утім не забороняють мати їх кілька. Водночас такі демократії керуються єдиними принципами, які визначені в міжнародних конвенціях. Одне з головних таких правил – держава не може надавати дипломатичний захист своїм громадянам від країни, паспортом якої також володіє біпатрид (від лат. bis – двічі та грец. πατρίς – батьківщина).

Чинне законодавство України не визнає «два паспорти». У 4-й статті Конституції зазначено, що в Україні існує єдине громадянство, підстави для набуття чи втрати якого визначаються законом. Закон передбачає, зокрема, автоматичну втрату українського паспорта в разі добровільного отримання посвідки іншої країни (за умови досягнення повноліття). Чіткий механізм процедури позбавлення громадянства не прописаний і де-факто не працює. При цьому ще й прямо суперечить Конституції, у 25-й статті якої зазначено, що громадянин України не може бути позбавлений громадянства. Правовою невизначеністю користується, зокрема, українська політична та бізнесова еліта, представники якої подекуди мають по два, а то й три паспорти.

Що пропонують депутати

Законопроектом пропонується розширити коло осіб, які можуть претендувати на український паспорт. До таких планують віднести людей, чиї предки проживали на території України (у межах сучасних кордонів) за будь-яких урядів з кінця XIX – початку XX століття. Потенційно це може стосуватися мільйонів нащадків етнічних українців, які залишили територію держави. Скільки з них досі асоціюють себе з ненькою – питання відкрите. Ще одна новела – обов’язок подавати декларацію про вихід з іноземного громадянства визначеному колу осіб. До таких президент пропонує віднести, наприклад, військовослужбовців-контрактників ЗСУ та людей, які «мають визначні заслуги» перед державою. Сюди ж хочуть зарахувати біженців та шукачів притулку, чий статус підтвердить МЗС.

Законопроект також зобов’язує Кабінет міністрів розробити перелік країн, резиденти яких для отримання паспорта з тризубом мають право скласти присягу. Чіткі критерії формування списку для уряду не визначені, утім, до них не можуть бути включені держави, які визнані агресором або окупантом. Тобто Росія в це коло увійти не може. При цьому відмова від присяги означитиме автоматичну відмову від громадянства, що породжує юридичну колізію, адже не варто плутати право з обов’язком.

У документі визначений перелік державних посад, які не можуть обіймати біпатриди. До списку включені, зокрема, секретар РНБО та його заступники, члени ЦВК, Нацради з питань телебачення та радіомовлення, члени Кабінету міністрів, прокурори тощо. Претенденти на ці посади мають подати декларацію про відсутність паспортів інших держав. При цьому згадка про народних депутатів відсутня, а механізм перевірки правдивості інформації в деклараціях не визначений.

Головний ризик

Президент поставив перед народними депутатами непросте завдання: легалізувати українських біпатридів, не порушуючи при цьому норму Конституції про єдине громадянство. Згідно з висновком Головного науково-експертного управління (ГНЕУ) Верховної ради зробити це без уточнення приписів Основного закону неможливо. У законопроекті немає термінів «множинне» чи «подвійне», хоча в разі його ухвалення де-факто будуть створені умови для появи в Україні великої кількості громадян із двома і більше паспортами. ГНЕУ також попередило, що ухвалення законопроекту в нинішньому вигляді може дати ЄС підстави переглянути правила безвізового режиму з Україною. Річ у тім, що у червні 2017 року вільний в’їзд до Шенгенської зони отримали українські громадяни, а не біпатриди.

В умовах агресії Росії проти України такий крок створює очевидні ризики, адже Москва вже використала «паспортний» привід для розв’язання конфлікту у Грузії та саме зараз продовжує роздавати папірці з двоголовим орлом жителям окупованих територій Донбасу та анексованого Криму. Окрім того, за неофіційними даними, сотні тисяч жителів західноукраїнських областей паралельно з українськими мають на руках іноземні паспорти сусідніх держав, що сприяє сепаратистським настроям у регіоні.

Звісно, президентський законопроект «Про громадянство» не може передбачати норм про посилення боротьби з корупцією чи реформування системи правосуддя. Хоча саме такі заходи значно більше вмотивують діаспору повернутися жити та працювати на історичну батьківщину, аніж просто можливість без зайвої бюрократії отримати синьо-жовтий паспорт.

Богдан Машай, спеціально для «Слово і Діло»

Хочете обговорити цю новину? Долучайтеся до телеграм-чату CHORNA RADA