Справа Кирила Тлявова: як розслідували вбивство п'ятирічного хлопчика
by Анастасія Іванців31 січня Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд почне розглядати по суті справу Кирила Тлявова — п’ятирічного хлопчика, якого влітку минулого року вбили місцеві поліцейські. За півроку збору даних та доказів у справі змінилась кількість підозрюваних, а Державне бюро розслідувань розпочало ще одне кримінальне провадження стосовно ймовірного приховування вбивства дитини. Однак при цьому жодна посадова особа так і не понесла відповідальності, а зброю, з якої стріляли у хлопчика, не знайшли.
Чому так трапилося та що відомо наразі про розслідування справи Кирила Тлявова — читайте в нашому тексті.
«Ви що не знаєте, що закони у нас не діють?»
— У мене неоднозначне ставлення до розслідування. Я їм дзвоню постійно, і вранці, і ввечері. Ніякої реакції на мої дзвінки, — розповідала бабуся вбитого Кирила, Олександра Тлявова, під час брифінгу 26 червня 2019 року. — Вони тільки ссилаються, що я їм заважаю. Я купила собі і Кримінально-процесуальний кодекс, і Кримінальний кодекс, почитала, і тепер знаю, що маю право бути присутньою на експериментах. Бо вони мене за плечі відганяли. Слідчий казав: "Ну і що, що закони. Ви що не знаєте, що вони в нас вони не діють?"
П'ятирічний Кирило Тлявов із Переяслав-Хмельницького помер 3 червня 2019 року у Київському міському центрі дитячої нейрохірургії. У хлопчика була закрита черепно-мозкова травма, забій головного мозку та перелом скроневої кістки. Він пробув у лікарні три дні.
Поліція встановила, що травму Кирило отримав у наслідок пострілу — 31 травня 2019 року п'яні поліцейські у житловому районі Переяслав-Хмельницького стріляли по металевим бляшанкам, куля зрикошетила і потрапила у дитину. Близько 16 години дня до реанімаційного відділення центральної районної лікарні Кирила привезли батьки. Та спершу працівники поліції заявляли, що хлопчик послизнувся і впав на асфальт і камінь, через що й отримав травму. Версію поліцейських не підтвердили медики, які на рентгені виявили вогнепальне поранення голови дитини. Лише після цього поліцейські провели додатковий огляд місця події і виявили гільзи від патронів, стаканчики і бляшанки — усе, що лишилося від саморобного тиру.
«Зі слів батьків, дитина на їхніх очах упала і отримала травму, — розповів Громадському Сергій Князєв, який на момент вбивства Кирила очолював Національну поліцію України. — Обставини, характер травми ніхто не міг сказати. Після цього слідчо-оперативна група спільно з місцевим прокурором оглянули місце падіння. Склали протокол, вивчили місце. Лікарі викликали у цей час нейрохірурга з Києва — це вже був вечірній час».
Дістати кулю не вдалося ані медикам Переяслав-Хмельницької ЦРЛ, ані нейрохірургам у Києві, куди Кирила реанімобілем доправили 1 червня.
Тоді представник Нацполіції в Київській області Микола Жукович повідомив, що двох поліцейських, які стріляли по бляшанкам, а влучили в п'ятирічного хлопчика, затримали і доправили до райвідділку. За словами Жуковича, вони обидва переховувалися, однак де і в кого він не вказав. Уже пізніше стало відомо, що поліцейські святкували випускний своїх дітей і після стрілянини продовжили святкувати деінде. Сергій Князєв також повідомляв, що поліцейські перебували поза службою без табельної зброї, а після затримання з ними проводять першочергові слідчі дії.
— Медуниця (на той час в.о. начальника Переяслав-Хмельницького відділу поліції, підполковник Андрій Медуниця - авт.) був першого числа у реанімації, — розповіла на брифінгу Олександра Тлявова. — Він клявся, що поліцейські буди такі п'яні, що ледь трималися на ногах.
Хто стріляв?
Поліцейські, про яких йдеться — це 31-річний інспектор поліції Іван Приходько та 42-річний патрульний Володимир Петровець. Спершу у ДБР повідомляли, що підозри їм вручили за вчинення замаху на умисне вбивство малолітньої дитини (стаття 208 КПК України). Пізніше статтю змінили на необережне тяжке тілесне ушкодження (ч.2, ст.28, ст.128 КК України). Потім підозру доповнили статтею за хуліганство із застосуванням вогнепальної зброї (ч.4 ст.296 КК України). Після того, як стало відомо, що Кирило помер у лікарні, прокуратура Київської області перекваліфікувала справу на умисне вбивство (п.2, п.12 ч.2 ст.115 КК України), а також залишила звинувачення у хуліганстві.
Четвертого червня, під час слухання щодо обрання запобіжного заходу Приходьку і Петровцю, виявилося, що тест на алкоголь у день вбивства вони не проходили (однак те, що вони були п’яні, підтвердив екс-очільник ДБР Роман Труба). Так само не брали у них і змиви рук, аби виявити сліди від пороху. Свідчити у суді обидва відмовилися. Раніше, 1 червня, ДБР розпочало провадження щодо імовірного приховування злочину (ст. 396 КК України) працівниками поліції, які збирали докази та дані в день убивства п'ятирічного хлопчика.
— Замість того, щоб розслідувати ці дві справи разом, ДБР виділило приховування злочину в окреме провадження, — розповів LB.ua один з адвокатів сім’ї Тлявових Андрій Левковець. — Родину Кирила у ньому потерпілими не визнали, а тому вони право голосу в цій справі не мають. Про хід розслідування нас не інформують. ДБР це ніяк не обґрунтовує, мовляв, вони орган розслідування, вони вирішують, як має бути і все.
Адвокат обвинуваченого Петровця Олександр Козацький у суді заявив, що під час стрілянини на місці скоєння злочину було четверо осіб. Слідство підтвердило, що перевіряють імовірну причетність до справи 16-річного сина Петровця, а також у якості свідка допитувало цивільного Дмитра Кривошея. На тому, що стріляло четверо осіб, а у справі фігурує лише двоє, наголошував адвокат потерпілих майже через місяць після вбивства. Лише наприкінці липня екс-очільник ДБР Роман Труба під час брифінгу повідомив, що Дмитра Кривошея взяли під варту, а підозру у хуліганстві оголосили усім чотирьом фігурантам справи.
5 листопада ДБР змінило основну кваліфікацію злочину. Четверо осіб, як і до цього, підозрюються у хуліганстві (ч.4 ст.296 КК України) та незаконному носінні та зберіганні вогнепальної зброї (ч.1 ст. 263 КК України). Та як відомо, лише одному з поліцейських оголосили підозру у необережному вбивстві (ч.1 ст.119 КК України), а не в умисному, як було до цього. На запитання про те, хто ж саме влучив у Кирила Тлявова, Труба під час брифінгу відповів: «Це зробив інспектор поліції». Серед фігурантів справи таку посаду обіймав лише Іван Приходько.
6 грудня ДБР оголосило про завершення досудового розслідування. За кілька тижнів прокуратура передала справу до суду.
— Дякуючи медійній і громадській підтримці справа доведена до суду, але лишилися деякі питання, — каже адвокат Андрій Левковець. — Наприклад, очевидно, що батько дав синові рушницю, сина звинувачують у хуліганстві, а от батько чомусь у залученні неповнолітнього до злочинної діяльності не обвинувачується. Крім того, ми подавали безліч клопотань до ДБР і ГПУ. Тривалий час ми не мали жодної відповіді, навіть відмов. Пізніше якісь дії слідчі проводили, але не у якості задоволення клопотань, а ніби з ініціативи слідства. Нам не принципово, як це було зроблено, але це характеризує ставлення ДБР до потерпілих і до справи вцілому.
Де зброя?
26 грудня у Переяславському районному суді розпочалися підготовчі засідання у справі. Зараз троє підозрюваних перебувають під вартою, двоє з них, Володимир Петровець та Дмитро Кривошей, можуть вийти під заставу, що складає 288 150 гривень. Неповнолітньому сину Петровця 9 січня 2020 року пом’якшили запобіжний захід до особистого зобов’язання.
Попри те, що суд прийняв справу до розгляду, залишається питання — куди поділася зброя, з якої стріляли підозрювані? Роман Труба повідомляв, що після вбивства хлопчика правоохоронці допитали 53 свідків, провели 10 експертиз і 8 слідчих експериментів. Співробітники ДБР обшукали всі водойми на предмет речових доказів, однак знаряддя вбивства так і не знайшли.
«Через добу ДБР отримало цю справу. Цей період був використаний злочинцями з метою знищити засіб скоєння злочину. Саме це не дозволяє встановити, чий постріл був смертельним», — сказав Труба.
— Наскільки я розумію, підозрювані не знали, що сталося з Кирилом, і одразу після стрілянини далі поїхали гуляти, — каже адвокац Андрій Левковець. — Вони могли або забрати рушницю з собою, або лишити на місці злочину. Враховуючи те, що коли підозрюваних затримали, зброї з ними не було, вона мала залишитися там, де вони стріляли. Але чомусь поліція зволікала і коли вони приїхали на місце, зброї вже не було. Куди вона поділася — невідомо. Співробітники поліції або вчинили недбалість, або свідомо допомогли приховати певні докази. Але це не розслідується.
Левковець також вважає, що наявність або відсутність зброї сама по собі ні про що не свідчить. На скільки ця деталь буде вагомою — вирішуватиме суд.
Хто залишився?
— Чесно, на мою думку, вони (підозрювані — Авт.) ніколи не думали, що так воно розгорнеться, — заявляла Олександра Тлявова. — Весь Переяслав це знає — їм усе сходило з рук. Якби ми не підняли шум, воно закрилося б за три дні. Немає зброї, немає змивів. "Докажіть", — ось що нам кажуть.
Третього червня керівник поліції у Київській області Дмитро Ценов подав у відставку і попросився у зону ООС. За кілька днів Вячеслав Аброськін повідомив, що його призначили керівником поліцейських сил у зоні ООС. На посаді начальника голови Київщини Ценова замінив його заступник Андрій Нєбитов.
Андрія Медуницю, який займав посаду в.о. начальника Переяслав-Хмельницького відділу поліції, відсторонили. Але, відповідно до даних його декларації, наразі він працює начальником Яготинського відділення поліції.
Сергій Князєв пішов з посади голови Національної поліції України і займає тепер посаду радника Міністра внутрішніх справ. Сам міністр МВС Арсен Аваков одразу заявив, що наміру йти у відставку він не має.
— Загалом ситуація в країні така — керівники вищої ланки скидають відповідальність на нижчих керівників, — каже адвокат Андрій Левковець. — Тому ані політичної, ані реальної відповідальність за дії своїх підлеглих жодний керівник не несе. Така ситуація склалася тому, що працівники поліції вважають себе недоторканими і можуть спокійно стріляти посеред дня у місті. Вони думають, що їм за це нічого не буде. Такий принцип роботи системи. Те, що ніхто з посадових осіб так і не поніс відповідальності лише доводить це.