Імпічмент у США: Трамп проти New York Times

Історія з імпічментом президента Трампа набуває нових обертів у США попри те, що голосування в Палаті представників завершилося ще в другій половині грудня минулого року. Було затверджено два обвинувачення: перешкоджання роботі Конгресу та зловживання владою.

У цій епопеї важливо розуміти деякі основні аспекти, які постійно спливають на поверхню. Це насамперед те, що імпічмент – демонстрація того, як працює демократія, як змінюються електоральні впливи та наскільки об’єднані партії в обох палатах Конгресу. Наприклад, якби демократи не повернули під свій контроль Палату представників у 2018 році на проміжних виборах, жодного імпічменту чи бодай запуску процедури не було би. Це демонструє що, попри схвальні рейтинги дій Трампа, певна частина громадян вже через два роки обрала іншу партію.

По-друге, навіть розуміючи нереалістичність відсторонення Трампа (відставки з Білого дому), демократи розпочали процедуру в Палаті представників, де мають більшість, та довели її до кінця. У Сенаті ж більшість мають республіканці: 53 проти 45 демократів, яких підтримують ще два «незалежних» сенатори. Для відсторонення президента з посади Конституцією передбачено дві треті голосів сенаторів, тобто 67. Такої кількості голосів на 99% не буде набрано. Але тим не менш, у цій історії є деякі аспекти, які однозначно увійдуть у підручники з історії та політології, а отже їх неможливо оминути.

Конгрес, як іменують американські ЗМІ нижню палату парламенту, зробив свою справу: провів розслідування в двох основних комітетах і виніс свій вердикт. Для того, щоб затвердити ці статті, конгресменам вистачило простої більшості від 435 голосів. Цікаво, що після оголошення старту голосування в конгресменів було по 15 хвилин для того, щоб визначитись зі своїм вибором.

Того тижня за імпічментом спостерігали навіть ті американці, які не цікавляться політикою. Усе через те, що імпічмент проголосовано лише втретє в історії. Безперечно, демократи давно шукали способів провести імпічмент президенту Трампу, і нарешті знайшли таку можливість.

Quid pro quo: розслідування за прохання про розслідування

Як відомо, звинувачення на адресу Трампа висунули через його дії щодо України на тлі підозр про те, що він затримав фінансову допомогу Києву та затягував погодження зустрічі з Володимиром Зеленським у Білому домі, вимагаючи від свого українського колеги розпочати розслідування проти свого ймовірного опонента на президентських виборах, колишнього віцепрезидента США від демократів Джо Байдена. Цікава деталь: під час слухань у Сенаті стало відомо, що, можливо, Трампу не потрібно було саме розслідування, скільки оголошення про нього.

Опоненти Трампа, демократи, розпочали імпічмент ще наприкінці вересня, розраховуючи на власну більшість у нижній палаті Конгресу. Але відверто на покарання президента ніхто від початку і не розраховував.

Головною метою було не саме усунення президента, а електоральний та медійний вплив на вибори, які розпочнуться вже незабаром у штаті Айова 3 лютого, а закінчаться фінальним голосуванням 3 листопада 2020 року. За допомогою імпічменту демократи намагаються змінити ставлення до Трампа тих виборців, які не асоціюють себе з жодною партією.

Простіше кажучи, цільовою аудиторією імпічменту стали незареєстровані виборці, оскільки нерідко люди реєструються та вже афіліюють себе з однією з двох основних партій або партія сама реєструє їх. Поки що демократи справляються із цим завданням, але є і побічний ефект: атака на Трампа водночас може додатково мобілізувати його електорат, тому остаточних висновків щодо впливу імпічменту на вибори можна дійти лише після 3 листопада цього року.

Україна-скандал

Як би не було прикро, але саме так американські політики та аналітики називають процес імпічменту. Саме по собі формулювання не може радувати, очевидно, але насправді кардинальної зміни ставлення на негативне не простежується, але про покращення іміджу також говорити не доводиться.

Помітно, що зараз американці не так слідкують за імпічментом, як восени, та на це є декілька причин.

По-перше, процес занадто затягнувся. Відверто, навіть палким прихильникам Трампа або його противникам не вистачає терпіння слідкувати щодня по 18 годин за подіями. Якщо порахувати, що процедуру розпочали в Конгресі 24 вересня, то у виборчий рік занадто багато уваги приділяти цьому вже не можуть собі дозволити обидві партії.

По-друге, демократи в Палаті представників, здається, перехитрили самі себе. Розуміючи, що кінцевий результат не буде на їхню користь, вони максимально затягували процес у Конгресі, а згодом і взагалі місяць не передавали справу до Сенату. Це безпосередньо пов’язують з особистим рішенням спікера Палати представників Ненсі Пелозі.

У свою чергу, це вкотре демонструє неоднозначність лідерства всередині партії, яка не при владі. Можливо, демократи розраховували на своєрідне відтермінування електорального впливу, сподівались, що спроби виставити Трампа корупціонером та порушником писаних і неписаних правил піде їм на користь. Проте з боку пересічних американців це виглядає зовсім не так. Вже навіть палкі прихильники демократів починають розмови про те, що це відволікає громадян від поточних проблем, а також від праймеріз, де демократи досі не знають, хто протистоятиме Трампу.

По-третє, нового, хоча б мінімального, розслідування і не відбулось, і не могло би бути. Це насамперед пов'язано з тим, що всі документи в рамках розслідування, яке демократи проводили в комітетах Палати представників, перейшли до Сенату. Справа в тому, що це вже на розсуд Сенату: чи приймати до уваги ці документи чи ні.

7 менеджерів проти 53 трампівців

Зараз відбуваються слухання в Сенаті в рамках наступної процедури: Палата представників в особі 7 менеджерів імпічменту призначених спікером Ненсі Пелозі виступає стороною обвинувачення, а команда адвокатів президента представляє сторону захисту.

Де-факто відбувається дійсно судовий процес, де сенатори від обох партій виконують роль присяжних, тобто спочатку спостерігають, потім ставлять питання і потім голосують. Очолює засідання голова Верховного суду Джон Робертс.

Менеджерами імпічменту прогнозовано стали справжні «зірки імпічменту», серед них: очільник комітету з питань розвідки Адам Шиф, його колега з комітету з питань права Джеремі Надлер, а також серед цікавих персонажів там є Зоя Ловгрен, яка працювала в комітеті з питань права, коли розпочиналось розслідування щодо дій Річарда Ніксона в далекому 1972 році під час «Уотергейту», і брала участь в імпічменті Біллу Клінтону 1999 року.

У свою чергу, лідер більшості республіканців у Сенаті Мітч Макконнелл нарешті дочекався своєї участі в цій азартній грі під назвою імпічмент у Сенаті. Спочатку він заявляв про те, що не впевнений, чи підтримають однопартійці свого президента, але вже наприкінці грудня його позиція різко змінилась й він наголосив на тому, що в нього вже є достатньо голосів, щоб провести весь процес без виклику свідків та, очевидно, виправдати Трампа та відкрити йому шлях до другого президентського терміну.

Навряд чи демократи зможуть переконати сенаторів-республіканців проголосувати проти свого президента, адже під час виборів у листопаді також на третину оновиться і Сенат, отже аби не втратити підтримку громадян, їм не варто відступати від партійної лінії.

Рахункова палата США безпосередньо перед стартом слухань у Сенаті висловилась про те, що замороження військової допомоги Україні було прямим порушенням закону. Дослівно: «Посада президента не передбачає можливість проводити особі таку політику, що вигідна лише йому, якщо Конгрес вже сказав своє слово раніше».

Майбутній бестселлер New York Times міг вартувати посади президенту США

Надзвичайно важлива деталь: у США немає спеціального закону щодо імпічменту, і тому питання про те, які дії вважати злочином, залежить винятково від інтерпретації Конституції США конгресменами та сенаторами або від цінностей, які вони сповідують. Тобто, якщо спрощено – від партійної приналежності.

Команда захисту Трампа будує лінію захисту навколо тези, що зловживання владою, яке інкримінують конгресмени, не передбачено Конституцією як причина можливого імпічменту глави США. Демократи ж навпаки переконані, що саме зловживання владою є одним з тих серйозних злочинів, про які писали в Конституції батьки-засновники Америки.

Зараз сторони вже представили свої позиції, які не відрізняються чимось суттєвим від заяв у медіа ще з осені минулого року, тому цей імпічмент цілком можна називати не тільки партійним, а й медійним, особливо з точки зору результатів. Обидві сторони в Сенаті мають можливість відповідати на питання сенаторів, які будуть голосувати: чи виправдати Трампа чи відправити у відставку. Оскільки поки що навіть не знайшлось хоча б 4 республіканців, які готові були проголосувати за виклик свідків, то найімовірніше, вердикт буде виправдувальним.

А свідки справді хочуть давати покази та як мінімум бути почутими заради того, аби відбілити свою репутацію в процесі. Насамперед це стосується Джона Болтона та Льва Парнаса. Нагадаю, що Болтон працював радником Трампа з нацбезпеки до вересня, тобто був ключовим членом ради з нацбезпеки, яка, власне, і вирішує такого роду стратегічні питання.

У статті New York Times, по суті, вказана важливість показів саме Болтона: наприклад, державний секретар Помпео визнав у приватних розмовах, що підстав довіряти словам адвоката президента Рудольфа Джуліані про те, що посол в Україні корумпована, просто не було.

Болтон також заявив, що після липневого телефонного дзвінка президента з президентом України він висловив свою стурбованість щодо дій пана Джуліані генеральному прокурору Вільяму Барру. Прессекретар містера Барра заперечив, що він дізнався про дзвінок від містера Болтона; Міністерство юстиції заявило, що дізналося про це лише в середині серпня.

Ще одна людина з команди Трампа могла стати важливим свідком: Мік Малвейні. Виконувач обов'язків керівника апарату Білого дому Мік Малвейні був присутнім принаймні на одному телефонному дзвінку, де президент і пан Джуліані обговорювали посла Йованович, пише пан Болтон.

Трамп, у свою чергу, запевнив, що Болтона не можна допускати до слухань, адже він може розповісти інформацію, що становить державну таємницю або просто негативно вплинути на імідж президента.

Що стосується самого Трампа, то іноді складається враження, що на імпічмент більше заслужив його адвокат Джуліані.

У першу чергу безпосередньо перед початком слухань були оприлюдненні докази причетності Руді Джуліані до дипломатії найвищого рівня, коли він на це не мав жодних повноважень. Це найбільше обурює американців, що особа, яка не має на це повноважень, займається зовнішньою політикою, тому власне і назвали її тіньовою.

Резонансні документи, очевидно, зможуть стати більш вагомими, ніж оприлюднення стенограми розмови між Трампом і Зеленським, адже це навіть не телефонні переписки, а написані від руки Джуліані прохання до Льва Парнаса зустрітися із Зеленським у травні, тобто ще до інавгурації.

Більше того, Лев Парнас зараз перебуває під слідством за неправомірне фінансування передвиборчої кампанії Трампа та, схоже, вирішив з ним взаємодіяти й не побоявся публічно визнати під час інтерв’ю двом ліберальним каналам про те, що всі його дії на прохання Джуліані були безпосередньо координовані президентом Трампом, про це знали також і віцепрезидент Майк Пенс та держсекретар Помпео.

Сьогодні по обіді за Вашингтоном сенатори мають визначитися: чи необхідні їм нові свідки, чи вони вже готові голосувати. Не менш важливо, що команда президента змінює свою лінію захисту: від повного заперечення quid pro quo (послуги за послугу) до тверджень про її законність. Простіше кажучи, адвокати Трампа вважають, що навіть якщо Трамп і просив про послугу, то робив це в національних інтересах, а все, що робить чинний президент, так чи інакше впливає на його можливість переобратися.

Україну не покинуть через імпічмент

Також не слід забувати, що в Конгресі зареєстрували законопроект щодо двопартійної підтримки Україні. Це зробила конгресвумен Куртур з Огайо, яка і в 2014 році запропонувала схожий законопроект. Зазвичай такого роду ініціативи пропонують демократи, тож цей випадок також не став винятком.

Не менш важливо, що попри процес імпічменту через дзвінок і відносини з Україною, за даними видання The Hill, вже на 2021 рік планується виділити Україні приблизно такий самий розмір грошової допомоги, як і раніше.

Попри всі спроби демократів довести справу до кінця, очевидність для обох сторін, що тиск мав місце та невідворотність показів декількох свідків, усі сторони (а отже і партії з їхніми виборцями) залишаються при своїх позиціях. Американське суспільство ще більш поляризується, що напередодні президентських та парламентських виборів тільки збільшує роль кожного голосу. Очевидно тільки одне, що справжній імпічмент не закінчується з голосуванням, а найбільш короткотермінові наслідки можна буде побачити лише після результатів виборів 3 листопада 2020 року.

Владислав Фарапонов, експерт аналітичного центру «Ad astra», студент Wright State University, Ohio (США), спеціально для «Слово і Діло»

Хочете обговорити цю новину? Долучайтеся до телеграм-чату CHORNA RADA