Здивуйся по максимуму! 5 книг, які можна не лише читати - Радіо Максимум

Сьогодні, коли слово замінено на жест, а його сила іноді дорівнює силі коміксу, як переконує одна з книжок цього огляду, саме час міняти своє уявлення про літературу. Адже вона "жива", сучасна і актуальна в часі глобальних змін у культурі та соціумі.

"Balcony Chic", Олександр Бурлака

(К.: Основи, 2019)

Свого часу ці споруди на фасадах будинків іноді розросталися завдяки амбіціям власників та через скрутні житлові умови у справжні галереї. І це було справжнє лихо для будівель, які втрачали свій первісний архітектурний вигляд. Зокрема у цій книжці автор документує унікальний архітектурний феномен та розповідає історію про його зародження, потворність і красу народного будівництва.

Від парковки для машини до басейну – з часом балкони стали справжнім об'єктом для експериментів. На сторінках альбому представлені фотографії неоднозначних українських балконів: пластикових, дерев'яних, застарілих, сучасних, розмальованих, заставлених речами, озеленених, засклених. Кожен з них унікальний, як і його господар.

"Галерея котів. Кототека окультурених котів", Сьюзан Герберт

(К.: А-ба-ба-га-ла-ма-га, 2019)

Ця книжка – "котяче" переосмислення авторкою відомих сцен зі світу мистецтва, театру, опери, балету і кіно. Шедеври мистецтва зберігають свої відмінні риси, будучи сповненими пухнастими особами та хвостами. Книга об'єднує ілюстрації знаменитих персонажів драматургії з котячим ухилом. Ви можете спостерігати за котами прерафаелітів, шекспірівських котів, кіношних котів і оперних котів, а також інших чудових зображень котів в сценах зі світу мистецтва, театру і кіно, в цьому чудово ілюстрованому томі.

Це ідеальний збірник, присвячений людям, що полюбляють котів і шанувальникам мистецтва. Роботи Деґа і Ван Гога зберігають свої відмінні стилі, не зважаючи на пухнасті особи, коти сяють у "Багато галасу з нічого" і "Севільський цирульник", а пухнастий хвіст Джеймса Діна в фільмі "Бунтар без причини" дивиться на камеру з сигаретою в роті. У книзі зібрано понад три сотні кольорових ілюстрацій чарівних представників котячого роду в найзнаменитіших образах зі світу мистецтва.

"Сила коміксів. Історія, форма й культура", Ренді Данкан, Метью Сміт, Пол Левіц

(К.: ArtHuss, 2020)

Ця книжка стане в пригоді всім, хто цікавиться коміксами, історією їхньої появи, жанровим розмаїттям, ключовими постатями чи особливостями сучасного глобального ринку. Автори проведуть читача різними епохами – з ХІХ століття, від перших карикатур Родольфа Топфера й Томаса Наста, яких вважають родоначальниками жанру, через насичені дешевими журналами й ексцентричними героями 1910-1920-ті, коли з'явились Тарзан і Зорро, до 1930-1940-х, коли на світ народилися Супермен і Бетмен, через 1950-1960-ті, коли виникли всім відомі нині синдикати Marvel i DC, 1980-1990-ті (час виходу зоряних "Вартових" і "Мауса") – і закінчать 2010-ми з їхніми новими тенденціями.

Автори ретельно аналізують кожен аспект, не забуваючи щедро ілюструвати свої тези прикладами й фотографіями, тому коміксів у книжці про комікси точно не буде замало!

"Neolouvre", Константин Мордовин

(К.: Каяла, 2019)

Цей незвичний сет digital-колажів київського художника і засновника арт-гурту "Neolouvre" – не зовсім книжкове видання, проте навіть набір листівок іноді буває більш концептуальним, ніж будь-яке мистецтво слова. Тим паче, коли тема твору – проблема сучасного світу, а якщо точніше – загубленість у цифровому просторі, який поглинув соціум, екологічні катастрофи, самотність і, водночас, богоподібна велич індивідуума в сучасному світі, пошук людини у нелюдському просторі й одночасно трагічне переживання смерті Бога.

При цьому серія листівок, як підкреслює автор, не є антиправославною, антикатолицькою, чи антихристиянською, вона, скоріше, антиклерикальна. Тобто мова про пошуки істинної віри, а не про її заперечення.

"Мені досі соромно викидати їжу. Бабуся розповідала мені про Голодомор", Андрій Достлєв, Лія Достлєва

(К.: Родовід, 2019)

Ця книжка – поєднання тексту (передмова Сергія Жадана і зауваження авторів проєкту) і фото (як медіума у представленні будь-яких подій). Разом виходить "візуальне дослідження з використанням постфотографічних практик, присвячене сучасним побутовим проявам історичних травм ХХ сторіччя". І присвячене зокрема тому, як сьогодні сприймається голод в Україні 1932-33 років.

"В дитинстві бабуся розповідала мені різні історії зі свого життя, і серед іншого траплялися теж спогади про Голодомор, – розповідає одна з учасниць проєкту. – І цей сором за викинуту їжу походить якраз звідти, з історій про те, як моя родина пережила цей голод. Щоб якось це проілюструвати 1 розібратися в цьому відчутті, протягом двох місяців ми документували сліди всієї їжі, яку викидали".

Картина, звісно, сумна, адже що може бути веселого у згадках про їжу, до того ж, спожиту під час Великого посту (піца, курка, салат "Айсберг") і слові "печальний", двічі вжитому в одній фразі автором передмови.

Ігор Бондар-Терещенко

Джерело: Радіо МАКСИМУМ