Кінопрем'єра тижня: чого вчить фільм «Чорний ворон»

В екранізації бестселера Василя Шкляра другорядні персонажі вийшли яскравішими за головних

У широкий прокат вийшла повнометражна стрічка «Чорний ворон», створена за мотивами відомого роману Василя Шкляра «Залишенець. Чорний Ворон» (2009). Режисером картини виступив Тарас Ткаченко («Гніздо горлиці»). Mind розбирався, наскільки вдалою вийшла екранізація національного бестселера.

Бекґраунд. Про екранізацію історичної книги Василя Шкляра про холодноярського отамана Івана Чорноуса (він же Черноусов, він же Чорний Ворон, прототипи головних героїв – реальні історичні особистості) говорили вже дев'ять років. Роман вийшов у 2009-му, а через рік Шкляр створив благодійний фонд «Холодноярська республіка», щоб організувати збір коштів на зйомку фільму.

В основі роману лежить історія боротьби гайдамаків Холодного Яру, які підтримали Симона Петлюру і УНР. Але до 1922 року, коли ми бачимо героїв книги, червоні вже розгромили як білі частини денікінців, так і війська Петлюри. Однак холодноярські козаки не змирилися з більшовицьким вторгненням і продовжували боротися в лавах численних партизанських загонів. Чорний Ворон став на чолі одного з таких формувань, які воювали під анархічним чорним прапором з написом «Воля або смерть».

Проект «Чорний Ворон» переміг в дев'ятому конкурсному відборі Держкіно у вересні 2016 року: був затверджений бюджет в 20 млн грн, чверть цієї суми взяла на себе держава. На початку планувалося, що режисером стрічки виступить оскароносний польський кінорежисер Єжи Гоффман («Вогнем і мечем»), а помічником режисера – Тарас Ткаченко. Але Гоффман заявив в інтерв'ю українському ТБ, що відмовляється екранізувати роман Шкляра, оскільки «ця книга – ксенофобська».

У листопаді 2017-го було заявлено, що режисером картини став Олег Туранський («Сувенір із Одеси») – планувався 4-серійний телефільм. Однак тут не заладилося спілкування з автором – Василем Шкляром. У квітні 2018 року стало відомо, що відбулася зміна режисера стрічки: замість Олега Туранського режисерське крісло зайняв все той же Тарас Ткаченко. Контакт з письменником, ймовірно, був відмінний, якщо останньому довірили навіть читати в картині текст «від автора». Зйомки вже повнометражної картини стартували в жовтні 2018-го, а завершилися в травні 2019 року.

Сюжет. 1922 рік. На просторах Холодного Яру з червоноармійцями борються повстанці під керівництвом різних отаманів. Головний герой – колишній старшина царської армії (актор Тарас Цимбалюк), тричі Георгіївський кавалер, потім боєць армії УНР, якого називають Чорний Ворон. На момент дії картини Холодноярська республіка перестала існувати, і чоловік просто хоче жити мирним життям: він одружений, і його дружина Тіна (Ксенія Данилова) чекає дитину. Однак по душу головного героя приходить начальник Особливого відділу Московської НК – Юхим Євдокимов (Андрій Мостренко) і пропонує йому угоду: більшовики залишають козака в спокої, давши індульгенцію, але за це розраховують на допомогу в ліквідації партизан, яких чекіст називає «бандитами».

Відповідь Іван має дати до ранку, в заручники взято його батька – Якова Чорноуса. Однак на ранок з'ясовується, що його батько помер, побитий садистом-червоноармійцем з «промовистим» прізвищем Бесовський (вельми нелогічний хід, враховуючи спробу вербування головного героя). І хоча Бесовського Євдокимов при Івані застрелив, той вирішує мстити і подається в ліс до гайдамаків…

Нюанси стрічки. Фільму притаманні ті ж недоліки, що і більшості українських кінострічок на патріотичну тематику. Як, наприклад, «Заборонений» про Василя Стуса: одна половина стрічки виконана в стилі радянських картин про революціонерів студії імені Довженка, а друга – розвивається в дусі постмодернізму. Шкляр теж свої основні ідеологічні установки вкладає в постмодерністську форму.

Тому головний герой, якого зіграв Тарас Цимбалюк («Село на мільйон»), вийшов дуже плакатним: записний бунтар, який спочатку втихомирив гординю, але після вбивства батька повністю віддається почуттю помсти. Статичності та схожості з «довженківським» кінопродуктом йому додає те, що вся дія фільму відбувається в напівтемряві, на екрані – суцільні силуети: добре не видно навіть сцен боїв, тільки якась метушня в темряві.

Якщо це метафора «темних часів», які тоді настали для України, то подвійно дивує: єдина «світла пляма» в стрічці – це біло-червоне оздоблення сцени місцевого клубу, де більшовики проводять святкування п'ятиріччя Жовтневої революції, бажаючи заразом влаштувати публічне покаяння амністованих повстанців.

Але тут проявляється найбільш явний постмодерністський прийом: Іван вривається на сцену з соратниками і зброєю і розстрілює більшовиків у залі, перевернувши ситуацію: жертви стали катами. Так само стріляв з маузера поет-декадент Петро Пустота зі сцени революційного кафе по буржуях-відвідувачах у постмодерністському романі Віктора Пелевіна «Чапаєв і Пустота» (1997). Майже аналогічну розправу в кінотеатрі над самим Гітлером можна бачити в постмодерністському  альтернативному вестерні про Другу світову Квентіна Тарантіно «Безславні виродки» (2009).

Забавно, що в «Чорному вороні» всі більшовицькі «локації» оформлені або роботами самого Казимира Малевича (на спадщину якого Україна претендує останні роки, перейменовуючи на його честь вулиці) або його учня Еля Лисицького: за фільмом на вокзалі на всю стіну висить його плакат «Клином червоним бий білих». Авангардом у стрічці себе прикрашають і вороги вільного козацтва.

Постмодерністський прийом запозичення використаний у «Чорному вороні» і в сюжетному відгалуженні про двох братів-гайдамаків: Вовкулаки (Павло Москаль) і Кузьми (Данило Мірешкін). Кузьма закохується в перукарку Цилю Барух (Аліна Коваленко), яка «зливала» інформацію чекістам. Зрадника карає не батько, як у «Тарасі Бульбі» Гоголя, а старший брат – молодшого. Вся ця допоміжна сюжетна лінія – відносин Кузьми і Цилі – найяскравіша у фільмі.

Акторська гра. Найнеординарніший образ в «Чорному Вороні» вдалося створити Данилу Мірешкіну. Сцена пристрасті-ненависті козака Кузьми і єврейської красуні Цилі, де у неї в руках небезпечна бритва, а у нього – револьвер, запам'яталася. А епізод їх страти в ліжку – найбільш видовищний у фільмі. Ймовірно, тут позначився досвід режисера Ткаченка в мелодрамі (згадаємо «Гніздо горлиці»), але не в бойових епізодах.

На другому місці за виразністю – антагоніст головного героя, чекіст Юхим Євдокимов. Гра Андрія Мостренка заворожує: він зображує фанатика ідеї, прагматичного і жорстокого, але системного у своїх вчинках. І стає зрозуміло, як послідовно він своїми діями звужує кільце навколо головного героя. У цьому вбачається різниця між його методами і діями козаків. Кожен з них – сміливий, зухвалий, хитрий, але кожен змагається сам за себе і мстить за своїх рідних. У вони постійно говорять про Україну, але при цьому не можуть домовитися між собою навіть у дрібницях (цілком відображаючи прислів'я «Де два українці, там три гетьмани»).

Актриса Ксенія Данилова дуже фактурно виглядає в ролі дружини Чорного Ворона Тіни, але, як і у чоловіка, в її грі все надто «правильно»: такою і повинна бути дружина головного протагоніста. Іван і Тіна занадто статичні: вони – немов пам'ятники своїм персонажам. Режисерові знайти б побільше фарб, щоб «олюднити» їх. Але одного разу виразна, «ікона» зовнішність Ксенії спрацювала на всю котушку – в сцені, коли Євдокимов залякує її героїню загрозою насильницького аборту. Її величезні очі тут все сказали без слів.

Павло Москаль, який зіграв Вовкулаку, своєю одержимістю нагадує образ козацького полковника Богуна у виконанні Олександра Домогарова у «Вогнем і мечем» Гоффмана. Він зовсім непоганий, але одноманітний протягом усієї стрічки. Те саме можна сказати і про колоритний персонаж Олексія Тритенка – помічника Євдокимова, негідника Птицина: він підлий, безвідповідальний, боягуз, але такий він протягом усієї картини – мало цікавих трансформацій, які, виходить, усі дісталися Данилу Мірешкіну.

Гіпнотично діє на глядача послушниця-знахарка Мотронинського монастиря Явдоха у виконанні Наталії Сумської. Ця сліпа віщунка – немов містична душа українського народу. Вона напророкувала нещасливу долю гниді-Птицину, а інша жінка втілила цей вирок.

Враження Mind

Картина вийшла нерівною: другорядні персонажі в ній виглядають більш яскравими, ніж головні герої. Не зовсім зрозуміла символічність гайдамаки Чорного Ворона і справжньої птиці в кадрі («270 років чорний ворон спостерігає за цією землею») – про що ця паралель? Іван залишився один, кинутий своїми соратниками. Романтично показаний останній кадр: Чорноус, ворон і кінь. Як сказано у фіналі: «У чекістських хроніках не вказано про смерть Чорного Ворона».

А відповідь на питання: «Що він втілив: бойовий дух українського козацтва або неможливість гайдамакам домовитися між собою, знайти точку перетину між своїми і громадськими інтересами?» кожному глядачеві належить знайти для себе самостійно.

Жанр: історичний екшен

Прем'єра: 5 грудня

Бюджет: 20 млн грн

Режисер: Тарас Ткаченко

Продюсер: Олександр Ткаченко

У ролях: Тарас Цимбалюк, Павло Москаль, Андрій Мостренко, Данило Мірешкін, Олексій Тритенко, Наталя Сумська

Якщо ви дочитали цей матеріал до кінця, ми сподіваємось, що це значить, що він був корисним для вас.

Ми запрошуємо вас стати частиною Mind Club. Для цього потрібно оформити підписку за $7 на місяць.

Нам дуже важлива ваша підтримка!

Чому ми впроваджуємо платну підписку?

Справжня якісна та незалежна журналістика потребує багато часу, зусиль та витрат, це дійсно недешево. Але ми віримо в перспективи ділової журналістики в Україні, тому що віримо в перспективу України.

Саме тому ми створюємо можливість платної щомісячної підписки – Mind Club.

Якщо ви читаєте нас, якщо вам подобається та ви цінуєте те, що ми робимо, – пропонуємо вам вступити до спільноти Mind.

Ми плануємо розвивати Mind Club: обсяг матеріалів і доступних сервісів і проектів. Уже сьогодні всі члени клубу:

• Допомагають створювати та розвивати якісну незалежну ділову журналістику. Ми зможемо і надалі розвиватись та підвищувати якість наших матеріалів.
• Отримують вільний від банерної реклами сайт.
• Отримують доступ до «закритих» матеріалів Mind (до щомісячного випуску, в якому ми досліджуємо та аналізуємо, як працюють цілі галузі; до щотижневих аналітичних підсумків).
• Вільний доступ до івентів Mind для підписників та спеціальні умови на інші події Mind.
• Smart Power. Власники бізнесу, що стануть підписниками Mind, отримають доступ до агрегатора системних порушень від аналітиків Mind та партнерів «Cкажи.uа». Якщо у вашого бізнесу виникли проблеми з непорядними чиновниками чи конкурентами – ми проаналізуємо, чи є їхня поведінка системною, і разом зможемо вирішити цю проблему.
• Ми і надалі розвиватимемо Mind та додаватимемо корисні журналістські рубрики і сервіси для вашого бізнесу.

Ми працюємо над тим, аби наша журналістська та аналітична робота була якісною, і прагнемо виконувати її максимально компетентно. Це вимагає і фінансової незалежності. Підтримайте нас за 196 грн на місяць.

Щомісячна підтримка у 196 грн Допомогти проекту одноразово