«Зеленський — ригідна людина». Сергій Гайдай прогнозує підсумки переговорів з Путіним і каже, хто виграє від союзу з Порошенком

Політтехнолог Сергій Гайдай дав інтерв'ю ведучому Радіо НВ Євгену Кисельову про нормандському саміті в Парижі 9 грудня.

Він спрогнозував підсумки зустрічі президентів України та РФ Володимира Зеленського та Володимира Путіна; прокоментував союз Євросолідарності, Голосу і Батьківщини та розповів, чого чекати українцям від зустрічі світових лідерів у Нормандії.

Ми обрали головні тези Гайдая.

Про зустріч Зеленського та Путіна тет-а-тет

Путін повною мірою не розуміє, що українська політика не робиться тому, що хтось з кимось домовився — українська політика робиться в суспільстві.

Володимир Володимирович може переконати пана Зеленського в чому завгодно — питання в тому, чи прийме це український народ? Якщо не прийме, війна продовжиться і добровольці вийдуть.

Читайте також:
&nbspЗеленський, Меркель і Путін вже прибули до Єлисейського палацу. Усі події нормандської зустрічі в Парижі - онлайн

У мене загальна формула така: не треба боятися, з одного боку; але і з іншого боку — не сподіватися, що Зеленський нам моментально принесе класне рішення. Такого теж не буде.

Про характер президента України

Найімовірніше, він людина досить ригідна — це негнучка людина, яка не приймає швидких рішень, любить залишитися при своєму, не змінюючи все; думаючи, що саме розв‘яжеться і саме якось станеться.

А тут треба бути дуже варіативним, дуже швидко метикувати, бути дуже інтуїтивним та контрінтуїтивним. Іноді інтуїція говорить «зроби так», а ти робиш рівно навпаки, не слухаєш лояльну людину, а слухаєш ту незручну, що говорить: треба ось так зробити, по-іншому все вийде.

А він ригідний, не гнучкий — застиглий у своєму світі та в підсумку закапсульований. Його оточення тихенько капсулує, раніше це ще «тепла ванна» називалося.

Про Зеленського, «гру в танчики» та «більшовика Тимошенко»

У мене був прогноз, який провалився: я говорив, що якщо Зеленського оберуть, буде парламентська республіка — те, про що мріяли «більшовики» у вигляді Юлії Володимирівни Тимошенко.

Як я думав: прийде Зеленський, отримає абсолютно опозиційний парламент, і все, що йому залишиться, будучи людиною абсолютно некомпетентною в галузі політики — це закритися в кабінеті (я писав таку гидоту) і грати в танчики, а парламент перетягне на себе всю повноту «боїв».

Виявилося, що Зеленський привів до парламенту подібних до себе — людей, які опинилися не в своїй тарілці.

Прийшли люди, які не мають концепції, які не розуміють, що робити, і вийшло наступне: або там випадкових людей багато, або там залишилися, як це не дивно, колишні (але не верхівка, а середній сегмент — всі, хто працював за Петра Олексійовича Порошенка).

Пам’ятаю, хтось з експертів сказав: «Дивно, за Зеленського голосували 70% населення, а він оточив себе людьми, які голосували за Петра Олексійовича», — і це багато в чому правда.

Тому зміни [еліт] не сталося, і він, загалом, знову «віртуально грає в танчики», а процеси йдуть без нього, з іншими людьми та якось зовсім некеровано.

Про союзі партій Порошенка, Тимошенко та Вакарчука перед нормандським самітом

Здавалося б, партія Голос Святослава Вакарчука, Юлія Володимирівна Тимошенко аж ніяк не повинні себе асоціювати з Петром Олексійовичем, тому що в одного це боротьба за електорат, а в іншої — її політична позиція. Це був її противник, вона хотіла його змінити і почати новий, інший курс; не такий, як у Петра Олексійовича.

І раптом вони об'єднуються зі спільною заявою та виходять разом на акцію. Виграє, звісно, знову Порошенко. Він ще раз показує себе здібним комбінатором і каналізатором.

Тобто сьогодні прихильники Вакарчука чітко розуміють: а навіщо їм такий от Святослав, який, скажімо, ще політично недосвідчений і слабкий? «Он є Петро Олексійович — він патріот і стоїть на сторожі». І Юлія Володимирівна робить незрозумілий хід. Все це об'єднується навколо того, що вони незадоволені Зеленським.

Я теж незадоволений, але хочеться їм сказати: а що ви робите з людиною, яка Зеленському, в взагалі-то, цю дорожню карту і запропонувала, а сьогодні вдає, що цього неї не причетний?

Про Мінські угоди та мотиви українського глави

Мотив Зеленського — він просто не знає, що робити, і йому нічого не залишається, як повірити в несправедливу формулу; в те, що все це правильно, а Петро Олексійович, який не виконав Мінські домовленості, їх «підвісив», просто був безсовісною людиною, якій хотілося, щоб війна тривала, а він на цьому заробляв.

Це не так. Петро Олексійович «підвісив» їх з простої причини — в спробі надурити Путіна. Тому що, з одного боку, щоб зупинити війну, він змушений був на це піти, але якби він це виконав, це коштувало б йому президентства, тому що [в суспільстві був] такий неймовірний протест. А тепер він думає приблизно так: окей, я втратив президентство, нехай тепер цим слизьким шляхом піде Зеленський, і, можливо, він теж втратить президентство.

Про найбільшу проблему Зеленського

Це одна проблема, яка переходить з одного в інше: коли ти розумієш, що потрапив у ситуацію некомпетентності; безумовно, ти зіграв у цю гру, і в тебе вийшло перемогти владу, тому що ти улюбленець публіки, зіграв в такому серіалі, тебе кілька років дивилася вся країна в Кварталі 95 по 1 + 1; але далі ти повинен усвідомити: чорт забирай, я ж некомпетентний!

І тут є тільки один швидкий вихід: терміново оточувати себе компетентними людьми, терміново створювати ситуацію, підвищувати свій рівень компетентності завдяки їм і створювати команду людей, які б допомагали тобі приймати компетентні рішення — тим більше, це кризовий менеджмент. Це не просто усталена система. Головне — нічого не порушити.

Читайте також:
&nbspБогдан, Баканов, Шефір. На нормандську зустріч із Зеленським поїхали 13 осіб

Замість цього він дуже швидко оточує себе друзями, знайомими, а далі починає обирати людей, які демонструють лояльність, кажуть «ми лояльні до тебе», друзів друзів.

А хто виявляється лояльним? Той самий середній сегмент, який у цих владних структурах вже багато років сидить. Я завжди жартував і говорив: друзі мої, раніше не відомі люди — це не нові люди, просто раніше ми їх не бачили, вони не були дуже публічними.