Капіталізм, що розвивається

Ринки планети, що розвиваються, притягують великі гроші з усього світу, перш за все своєю високою прибутковістю і низькою вартістю активів. Україна — ікона цього тренда. На неї моляться, але їй не довіряють. Причини старі, як український світ: безчесні суди, неспокійні фіскали, безцеремонні силовики

Президент України Володимир Зеленський за словом в кишеню не лізе. А якщо лізе, то виключно свою. Виступаючи на Київському міжнародному економічному форумі, він попросив всяких прогнозистів не виключати Україну з майбутніх світових лідерів, куди футурологи занесли Китай, Індію, але ніяк не Україну.

Як аргумент він навів приклад зі свого політичного життя. «Коли я вирішив йти в президенти, теж було два інших лідери, — розтягуючи кожну букву, говорить Зеленський. — Але футурологи іноді помиляються».

Далі, звертаючись до потенційних і діючих інвесторів, гостей КМЕФ, український президент сказав, що всі вони зараз перебувають в унікальній країні. «Це один з найцікавіших і найпривабливіших стартапів на планеті Земля», — роз’яснив Зеленський тим, хто ще цього не помітив. Але навіть без цієї підказки західні інвестори давно оцінили можливості країн, які видають себе за стартап, а насправді все ще є ринками, що слабо розвиваються.

Джованні Сальветті, керуючий директор банківської групи Rotschild в регіоні СНД, у своїй презентації під час КМЕФу ось як проілюстрував цей інтерес: іноземні інвестори готові купувати облігації або частки в акціонерному капіталі українських компаній, якщо їх очфкує доларова прибутковість мінімум у 7%. На таких умовах в країну готові заходити окремі фонди. Якщо ж прибутковість в доларі виростає до 10−15%, то до країни починають придивлятися стратегічні інвестори.

Глобальна макроекономічна ситуація благоволить Україні. Уповільнення китайської економіки, тобто прогноз її зростання знизився з 6,5% до 6,1%. І це вперше за останні 28 років.

Режим низьких ставок у США і єврозоні призводить до того, що великі транснаціональні гравці, будь то американський інвестиційний банк Goldman Sachs або австрійський банк Райффайзен, залучають дешеві гроші на Заході, вливають їх у високоприбуткові українські проекти і заробляють гідний прибуток.

Так, Goldman Sachs взяв участь у покупці бізнес-центру Горизонт Парк, а Райффайзен активно кредитує українські аграрні компанії. Йоганн Штробль, голова австрійського материнського банку Райффайзен, в інтерв'ю НВ підтвердив, що мова йде саме про використання дешевих європейських грошей для заробітку в Україні.

Українська економіка має кілька потенційних напрямів зростання, на яких іноземний інвестор може отримати бажаний заробіток, а українська компанія — залучити необхідний для розвитку капітал. Це аграрний сектор, технологічна галузь, фармацевтична індустрія, медицина, нерухомість і ритейл.

При цьому ринок угод злиттів і поглинань українських компаній перебуває внизу. За даними Rothschild, якщо в 2009 році таких угод було укладено 399, то в цьому році — лише 70. У грошовому вираженні — теж незіставна різниця: 10 років тому сума угод становила $5,9 млрд, а зараз — $ 0,1 млрд.

Олена Кошарна, головний виконавчий директор фонду Horizon Capital, вказує на проблеми, які зупиняють іноземних інвесторів. 74% налякані українськими судами, 51% — Податковою службою, 48% — силовиками. Ця проблема виникла не сьогодні, їй 28 років.

У глобальному світі найрозвиненіших економік подібних українським ризиків практично немає, але є власні. Щоб протистояти погіршенюю економічного циклу, ключові центробанки світу — Федеральна резервна система в США, Європейський центральний банк в ЄС, Центробанк Японії — тримають свої ставки максимально низькими. Низькі грошові ставки тягнуть вниз криву прибутковості всіх активів розвинених економік — від державних облігацій до цінних паперів невеликих локальних компаній.

Інвестор, який вкладає гроші в ринок США, Японії або Швейцарії, задовольняється прибутковістю в 3−8%. У той же час прибутковість вкладень в Україну може досягати 35%, про що свідчить, наприклад, показник інвестиційної активності компанії Dragon Capital (володіє медіадомом НВ).

«На цьому етапі глобального економічного циклу набагато цікавіше інвестувати в ринки, що розвиваються», — говорить Олександр Писарук, голова Райффайзен Банку Аваль.

Український ринок — особлива істота в світових інвестиційних джунглях. Тут де-факто відсутні довгі інструменти для інвестування. У 2017 році Міністерство фінансів запустило 30-річні держоблігації, але лише для цілей реструктуризації своїх зобов’язань, а не для роботи з ринком.

Окрема характеристика українського ринку — поведінка гривні. За оцінками інвестиційного банку Morgan Stanley, вона буде залишатися відносно стабільною, тому що фундаментальні ризики для надмірних змін її вартості відсутні. Все, що може світити гривні, — це відкотитися назад до 26,5 грн за долар до кінця року. Стабільність національної грошової одиниці дозволяє іноземним інвесторам заходити в гривневі активи — наприклад, в облігації Мінфіну. У нинішньому листопаді нерезиденти скупили ОВДП України на суму понад 100 млрд грн.

Однак радіти і святкувати інтерес інвесторів до гривневих облігацій — щонайменше рано. Від того, що Мінфін успішно залучає гроші в борг, ще не починає рости українська економіка. Росте вона тоді, коли гроші йдуть в українські бізнес-проекти.

Проте учасники панелі про перспективи ринків, що розвиваються на КМЕФ згодні в тому, що зараз саме час інвестувати в Україну. Це стратегія win-win, яка дозволить і інвесторам вийти в непоганий прибуток, і українську економіку розігріти до бажаної траєкторії зростання.

НВ наводить ключові тези з виступу учасників інвестиційної панелі на КМЕФ.

Олена Кошарна, головний виконавчий директор фонду Horizon Capital:

Ми говоримо інвесторам: якщо Україна буде продовжувати структурні реформи, то тут буде та ж історія стабільного зростання, що й у Колумбії, на Філіппінах, в Індонезії та інших країнах. Ми сподіваємося, Україна дасть інвесторам хороші можливості своїми перспективами невпинного зростання протягом наступних 10 — 20 років.

Ми запустили новий фонд для інвестування. Зараз ми уклали десяту угоду в рамках цього фонду, тому він вже практично завершив свою роботу. Ми збільшуємо активи, інвестуємо в довгострокову перспективу підприємців, які мають фантастичні бізнес-ідеї, бізнес-моделі, міцну команду і чітке бачення майбутнього.

З 2015 року ми залучили $700 млн, а нинішній наш фонд — $2,2 млрд. Ми знову повертаємося на ринок, щоб залучити кошти, тому що в Україні дуже потужні можливості.

Ми дивимося на Румунію, Польщу та інші ринки. Ми бачимо різні можливості у веденні транскордонного бізнесу. Наприклад, якщо українська платформа об'єднується з польською компанією або ж молдавський бізнес-проект — з румунським. Все більше українських компаній виходять на глобальний ринок. Так, деякі українські бізнес-проекти всю свою діяльність будують в Україні, а 70−80% прибутку отримують за кордоном.

Томаш Фіала, генеральний директор інвесткомпанії Dragon Capital:

Рецесії на ринках, що розвиваються не буде, хоча глобальний ВВП зростає менше ніж 3%. Це досить серйозне уповільнення в порівнянні з тим, що ми бачили в попередні роки.

З 2015 року ми з партнерами інвестували майже півмільярда доларів в Україну і хотіли б продовжити. Ті зміни, які відбуваються в Україні, дають нам привід для стриманого оптимізму.

Ми заснували нашу компанію в 2000-х, тобто інвестуємо в український бізнес вже майже 19 років. Середня прибутковість наших проектів склала 35%. Це не погано. Незважаючи на всі кризи, Україна — дуже цікава економіка.

Звичайно, коли відбувається світова криза, ВВП тут падає набагато більше. Коли сталася криза 2008−2009 років, а потім через російське вторгнення і економічну агресію в 2014 році в Україні була дуже погана ситуація. Коли ВВП не росте, домогтися гарної прибутковості складно.

Ми також вкладаємо гроші в Чехію, Словаччину. За останні п’ять років диверсифікували свої інвестиції і звернули увагу на азіатський ринок.

Коли я переїхав в Україну в 1996 році, то думав, що країна буде розвиватися, як це робили її західні сусіди. Може, з відставанням у 3−6 років. Зараз це відставання трохи більше. Тому завжди є сенс стежити, що відбувається на ринках Чехії і Польщі, тому що галузі української економіки повторюють їх траєкторію.

Маттео Патроне, керуючий директор ЄБРР у країнах Східної Європи і Кавказу:

Ми продовжуємо керуватися інвестиційною логікою. Якщо ми не будемо нарощувати інвестиції в Україні, то принаймні не будемо їх і скорочувати. Ми працюємо в 58 країнах, це переважно ринки, що розвиваються, ми плануємо як мінімум залишати інвестиційну активність на нинішньому рівні.

Україна — другий за розмірами ринок для ЄБРР після Туреччини. Ми забезпечуємо досягнення нашої мети в 1 млрд євро [інвестицій на рік]. Ми ще не закрили баланс [інвестицій в Україну в цьому році]. Історично наш портфель дуже добре профінансований. Ми організуємо спільне виробництво, інвестуємо в поновлювані джерела енергії, в інфраструктуру. Ми в Україні — найбільший іноземний інвестор. Україна дуже важлива для нас. Ймовірно, до кінця року Україна стане найбільшим ринком для ЄБРР.

Жан-Жак Сулакру, старший корпоративний банкір Європейського інвестиційного банку:

Незважаючи на кризу, ми будемо продовжувати інвестувати. Ми все одно зможемо знайти чемпіонів у окремих галузях [української економіки]. Це ключовий момент.

У минулому році ми залучили 64 млрд євро, це майже третина того, що ми проінвестували по всьому світу. В цьому році ми вклали 8 млрд євро в ринки, що розвиваються. Мені здається, ми — досить серйозний гравець на інвестиційному ринку. Ми переносимо європейські стандарти і практики на ринки, що розвиваються.

У 2018-му ми вклали в східноєвропейський регіон 600 млн євро, а в цьому році постараємося вкласти 700 млн євро. Банк завжди інвестував у кілька основних категорій — в інфраструктуру, в приватний сектор. Половина нашого портфеля підтримує приватний сектор у всьому світі.

Крім того, ми інвестуємо в банки, щоб вони надавали кредити для малого та середнього бізнесу. Так було протягом останніх кількох років. Зараз ми зміщуємо наш фокус у напрямі цифровізації. За останні 10 років ЄІБ інвестував 32 млрд євро в цифровий сектор. Цей досвід дуже актуальний. Також ми реформуємося в кліматичний банк Євросоюзу.

Інвестиційним пріоритетом в Україні повинні бути галузі, які створюють додану вартість на основі природних ресурсів. Можливо, вони не завжди дуже прибуткові, але вони трансформують сировинну галузь. Особливо якщо ми говоримо про аграрну галузь України, яка є драйвером економічного зростання країни. Інноваційна індустрія забезпечить прорив ведення бізнесу в Україні. Там буде дуже істотне зростання.