Краса Швейцарії за 5 днів: у луцькій галереї виставка світлин Віктора В'язла. Фото

Автор презентував підсумок мандрівки мальовничими куточками країни, під час якої подолав майже 2 тисячі кілометрів.

Відкриття виставки фоторобіт Віктора В’язла «Мій Лет» відбулось у арт-галереї «Образ&Grabovetska». Ще задовго до призначеного часу тут зібралося багато друзів та шанувальників його творчості. Власне, це й визначило формат заходу — затишна, майже родинна зустріч людей, які небайдужі до мистецтва світлопису.

До гостей з вітанням звернулася засновниця галереї – луцька художниця Наталія Грабовецька. Вона й запросила до слова автора. Віктор В’язло розповів, що його захоплення фотографією набуло «нового дихання» останні 3 роки. Саме тоді син подарував йому сучасну камеру. То ж вміння, які відточувалися на плівці довелося адаптувати до цифрової техніки.

Спочатку об'єктами зйомки були квіти — на них автор відпрацьовував основи композиції та принципи колористики. З ускладненням вимог до зображення, почав відчуватися брак техніки — виникла потреба у новому об’єктиві. І тут син пана Віктора, який проживає у Швейцарії, знову зробив корисний подарунок. Він придбав техніку, однак з умовою, що батько забере її особисто. Ось так і потрапив Віктор В’язло у віці 71 рік за кордон. Як сам з усмішкою розповідає, вперше у житті і одразу до країни-красуні. Таку нагоду шкода було змарнувати, тож син влаштував п'ятиденну мандрівку наймальовничішими куточками Швейцарії, під час якої вони подолали 1780 кілометрів.

Автор каже, що не вистачить і цілого дня, аби розповісти про те, як створювалася кожна з робіт, яких у галереї нині 19. В одному випадку, необхідно було підніматися високо в гори. В іншому — чекати миті, коли сонце проб'ється через хмари. Важко не погодитися з Віктором В’язлом, що пейзаж — дуже специфічний жанр. Багато хто вважає його простим. Однак ті, хто всерйоз займається фотографією знають — зафіксувати красу за умов природного освітлення — дуже непросто.

Фотографії захоплюють лаконічністю, гармонійністю та композиційною точністю. В одному випадку — смисловий і візуальний центри зображень збігаються. В іншому — вони різні. І в цьому також виявляється природне чуття прекрасного Віктора В’язла, який наголошує, що постійно продовжує вдосконалюватись і планує освоювати інші жанри.

А найкращим підсумком відкриття експозиції є відповідь автора на прохання означити, що ж таке фотографія? Віктор В’язло, хвилину подумавши, відповів: «Зараз для мене це ціле життя».

Фото Олександр Дурманенко. Реклама