Керамічні вироби волинської майстрині прикрашають оселі в Польщі та Голландії

Найбільше волинянка Ольга Будько любить працювати з глиною. Сировина в руках керамістки із села Усичі Луцького району стає слухняною і перетворюється на витончені сувеніри. Дзвоники, півники, пташечки, чайнички, хатинки ‒ ось аж ніяк не повний перелік виробів Ольги, які залюбки купують поціновувачі хенд-мейду. Та найбільше жінка любить ліпити рибок, адже вважає їх своїм талісманом. Енергетику глиняних виробів відчувають і покупці. Нещодавно випросили в господині улюблені сувеніри, які прикрашали її кухню. На стіні залишилося лише три цвяшки. Ольга їх не знімає, бо планує повісити туди нових рибок.

Щоправда, нині у творчості Ольги Будько вимушена пауза ‒ найбільше маминої уваги потребує маленький син. Хлопчику виповнився рік, а з таким помічником не дуже напрацюєш. Однак Ольга виношує нові задуми, малює ескізи. А коли бажання творити проривається назовні, жінка працює ночами. Так з’явилися майже мережані дзвоники, оздоблені мініатюрними кетягами калини. Поки що вони підсихають у безпечному місці, куди не дістануться ходунці сина. Коли випарується волога, дзвоники «дозріють» у печі. І лише після цього їх можна розмальовувати.

«Я зі шкільних років мріяла бути модельєром. Але склалося так, що здобула фах кераміста. Коли мама принесла мені газету з оголошенням про набір в училище, то сказала: «Будеш ліпити коників». Щоправда, нас більше вчили виготовляти глиняні горщики. На практику потрапили на Березнівський фарфоровий завод. Мені це навіть подобалося, але почалися переломні 90-ті роки, бартерна зарплата. Про творчість довелося забути», ‒ пригадує Ольга.

Потім було заміжжя, народження доньки. Після декрету Ольга влаштувалася працювати у керамічну майстерню. Виготовляли те, що продавалося: попільнички, цукернички, панно. А щоб заробити додаткову копійку, навчилася формувати цукеркові букети, робила розпис на склі.

«Коли я була студенткою, нас вчили працювати з глиною, яку треба було молоти, цідити, розливати у форми. Зараз сировину виписую зі Львова і не маю ніякої мороки. Дуже сподіваюся, що влітку зможу взятися до роботи, вже маю багато задумів і замовлень», ‒ ділиться планами керамістка.

Ольга розповідає, що ніколи не шкодує своїх виробів і не тримає їх у коробках. Готові вироби розходяться по світі, звільняючи місце новим. Керамічні сувеніри з Волині прикрашають оселі в Польщі та Голландії.

Найкраща помічниця і порадниця майстрині ‒ донька Іванка, яка теж обрала професію кераміста. Вони разом обговорюють нові ідеї, працюють над ескізами та чаклують із глиною. Творчі мама й донька сподіваються, що їхня професія таки стане затребуваною в Україні. Адже глиняні вироби наділені позитивною енергетикою і дарують людям відчуття родинного затишку.

Оксана Куцик Реклама