Наймолодший прем'єр Бельгії з XIX століття. Що відомо про нового главу Євроради Шарля Мішеля

29 листопада к Брюсселі відбулася церемонія передачі повноважень голови Європейської ради колишньому прем'єру Бельгії Шарлю Мішелю.

Після рукостискання його попередник Дональд Туск передав Шарлю Мішелю дзвіночок, який символізує повноваження голови Євроради.

Новий голова Євроради розпочне виконання своїх обов’язків 1 грудня, термін його повноважень — п’ять років. НВ розповідає, що про нього відомо.

Молодий ліберал

Шарль Мішель народився 21 грудня 1975 року, йому 43 роки. Батько Шарля Мішеля — Луї Мішель — теж відомий європейський політик (був міністром закордонних справ Бельгії, комісаром ЄС з питань розвитку та гуманітарної допомоги, член Європейського парламенту).

І Луї Мішель, і Шарль Мішель є членами бельгійської франкомовної ліберальної партії Реформаторський рух (Mouvement Réformateur). З лютого 2011 року до свого обрання прем'єр-міністром у жовтні 2014 року Шарль Мішель її очолював. Він наймолодший прем'єр-міністр Бельгії з 1840-х років.

Політична кар'єра

Політичну кар'єру Шарль Мішель почав у 16 років, приєднавшись до Молодих ліберальних реформаторів Жодоня, пов’язаних з Реформаторським рухом. У 1994 році у віці 18 років Шарля Мішеля обрали у провінційну раду провінції Валлонський Брабант.

Одночасно з політичною діяльністю Шарль Мішель здобув вищу юридичну освіту у Брюссельському вільному університеті та Амстердамському університеті, після чого став юристом у Брюссельській колегії адвокатів. Крім французької, Шарль Мішель вільно володіє голландською та англійською мовами.

У федеральну палату представників Шарля Мішеля обрали у 1999 році, а у 2000 році він очолив Міністерство внутрішніх справ, ставши наймолодшим міністром в історії Бельгії. Крім того, у 2006 році його обрали мером міста Вавр.

Від 2007 року Шарль Мішель обіймав посаду міністра з питань співробітництва в цілях розвитку в кількох бельгійських урядах.

Після невдалих для його партії регіональних виборів у 2009 році він був одним із групи членів партії Реформаторський рух, які вимагали відставки її лідера Дідьє Рейндерса. Рейндерс пішов у відставку у червні 2010 року після федеральних виборів, які теж не були успішними для Реформаторського руху. Після цього Шарль Мішель оголосив, що претендує на посаду голови партії. Його обрали на неї у січні 2011 року, через що він пішов у відставку з поста міністра з питань співробітництва в цілях розвитку.

Прем'єр-міністр

Після федеральних виборів 2014 року Шарль Мішель був одним із тих, хто формував бельгійський уряд.

Спочатку передбачалося, що прем'єр-міністром стане представник Християнсько-демократичної і фламандської партії (Christen-Democratisch en Vlaams) Кріс Петерс. Але ця партія наполягла, щоб її представниця Маріанн Тіссен стала єврокомісаром. Інші партії були проти того, щоб представники Християнсько-демократичної і фламандської партії зайняли два найважливіших пости. В результаті сторони досягли домовленості, що Тіссен стане єврокомісаром, але пост прем'єр-міністра обійме представник однієї з ліберальних партій — Реформаторського руху або Відкритих фламандських лібералів і демократів.

7 жовтня 2014 року Шарлю Мішелю офіційно запропонували стати прем'єр-міністром, Петерс став одним із його заступників. Шарль Мішель — другий франкомовний ліберал, який обійняв посаду прем'єр-міністра в Бельгії.

Політична криза і відставка

У грудні 2018 року в Бельгії виникла політична криза через розбіжності з приводу того, чи приєднуватися до ініційованого ООН першого Всесвітнього пакту за безпечну, впорядковану і регульовану міграцію.

Суперечки призвели до виходу з коаліції партії Новий фламандський альянс (N-VA), відставок голови МВС Яна Ямбона, міністра оборони Сандера Лонеса, міністра фінансів Йохана Ван Овертвельдта, а також держсекретарів з міграції Тео Франкена і з боротьби проти бідності та рівності шансів і справ інвалідів Зухал Демір, які були не згодні з наміром приєднатися до міграційного пакту.

18 грудня 2018 року Шарль Мішель теж подав у відставку. 21 грудня 2018 року його відставку прийняв король Бельгії. Однак кабінет меншості Шарля Мішеля, підтримуваний Реформаторським рухом, Відкритими фламандськими лібералами і демократами, а також Християнсько-демократичною і фламандською партією продовжив виконувати свої обов’язки до формування нового уряду. Парламентські вибори в Бельгії відбулися 26 травня.